Цьогоріч Кіровоградська область святкувала своє сімдесятиріччя. За такий поважний період часу посильний внесок у розвиток краю, його історію зробили кожен житель і кожна політична сила. Тож, можливо, саме почесний ювілей додає кіровоградцям оптимізму та дещо стримує й консолідує політичні сили. Хоча політична та економічна ситуація в області сприймається її мешканцями, швидше, як негативна. Серед основних проблем — зростання цін, безробіття, інфляція, заборгованість із виплат зарплат та їх мізерність...

 

Трохи історії

Повернення наприкінці 2007 року до головного обласного керма (вдруге) Василя Моцного сприяло піднесенню як економічної, так і соціальної сфери. Багато хто з його прибічників та опонентів погоджується з думкою, що, власне, для Кіровоградщини повторне призначення колишнього голови облдержадміністрації було вдалим. Область почала стрімко набирати обертів і за якийсь рік перемістилася за основними соціально-економічними показниками із глибоких аутсайдерів на мало не «призове» четверте місце. Невідомо, як усе тривало б, коли б команда Василя Моцного залишалася у владі й надалі. Одні кажуть — такий рівень довго не протримався б, інші — навпаки. Але внаслідок сумнозвісних подій, що сталися в Голованівському районі, 

В. Моцного звільнили. Проводячи в області пропрезидентську політику, Василь Моцний за півтора року так і не став прибічником жодної з політичних сил. Швидше — впертим нейтралом. У тандемі зі старійшиною корпусу голів обласних рад України, досвідченим і з неабиякими здібностями в політичних компромісах Миколою Сухомлином вони були «ковшем холодної води» на гарячі політичні голови області. Нещодавно, вже після звільнення, Василь Моцний організував потужну громадську організацію «Моя Кіровоградщина», яка, ймовірно, невдовзі претендуватиме на звання сильної політичної структури регіонального розливу. Адже до її складу ввійшли значна кількість впливових місцевих бізнесменів, політиків, депутатів.

Хорошими справами не прославитися?

Протягом кількох років окремі політичні сили області, через об’єктивні та суб’єктивні причини, як кажуть, не словом, а ділом підтримували це гасло... Тож на цьому тлі дедалі контрастніше виступали справи сумнівної законності, моральності чи етичності. Згадаємо хоча б сумнозвісний «сотий» округ з його масовими виборчими фальсифікаціями, що став притчею во язицех. Пам’ятаючи події жовтня-листопада 2004-го, кіровоградці стурбовані й сьогодні. Знову президентські вибори, знову «всеперемагаюче» бажання політиків досягти мети будь-якою ціною. Практично майже ті само дійові особи. Єдине, що змінилося, — посади і владно-опозиційні конфігурації головних дійових осіб. А всі вже так звикли до того, що на політичній мапі Кіровоградщини «зрівнялися всі глибини та пагорби, зупинилися підводні течії та підземні процеси» і на тривалий час запанувало затишшя... Проте, наскільки змогли, його збурили як передвісники майбутніх президентських виборів деякі політичні реверанси.

Чи «наша» Україна?

На Кіровоградщині це запитання досить логічне. Адже, по-перше, помітні політичні фігури, які за переконаннями, службовою потребою чи партійною дисципліною ще недавно були провідниками і проповідниками «нашоукраїнських» ідей, або перекочували в Київ, або ж просто припинили активні дії на Кіровоградській землі. По-друге, дали зрозуміти, що не надто переймаються однопартійною приналежністю і за необхідності поміняють партійний колір, наприклад, на... біло-сердечний. Підтвердженням цього стали нещодавні жовтневі події. А саме — рішення про вихід Кіровоградської обласної організації політичної партії «Наша Україна» зі складу політичної партії «Наша Україна». Про причини такого демаршу — в заяві ради обласної організації: 

«...З 2006 року в партії розпочалося згортання демократичних процесів. Принцип колегіальності та гласності прийняття рішень було замінено на «підкилимні» домовленості партійних «генералів». ...Партія, пріоритетом якої була свобода слова, стала проводити закриті з’їзди, а порушення партійного статуту стало нормою... Після резонансної заяви Кіровоградської міської організації про підтримку Юлії Тимошенко на президентських виборах, проти членів партії, що підтримали цю заяву, було розгорнуто політичні репресії. Зокрема, керівництво партії підняло питання про виключення з партії голови Кіровоградської міської організації та перереєстрацію самого партійного осередку. І це, незважаючи на те, що дана заява не порушила жодного пункту статуту і мала стати приводом для внутріпартійної дискусії напередодні з’їзду».

Або за портфель, або за крісло в місцевому самоврядуванні

Основну ставку зроблено на наступні вибори до місцевих рад. Виходячи з поставлених завдань, головні політичні сили «розділили» між собою місцевих впливових та економічно сильних фаворитів. Наприклад, за останнім перерозподілом ПР отримала підтримку керівництва й багатотисячних колективів підприємств «Червона зірка» і «Гідросила» на чолі з Павлом Штурманом і Юрієм Тітовим, БЮТ — ВАТ «Креатив Груп» на чолі зі Станіславом Березкіним. А литвинівці традиційно розраховують на підтримку сільськогосподарських товаровиробників, на депутатів, які представляють Народну партію в обласній раді, — керівників кількох потужних підприємств і, зокрема, ВАТ «М’ясокомбінат «Ятрань», а також на реальний вплив цілої низки функціонерів від регіональної влади. Об’єднує їх усіх колишній начальник обласного управління сільського господарства, а нині народний депутат Юрій Литвин.

Час збирати каміння

БЮТ з року в рік дедалі більше втрачає свої позиції. Почалися такі втрати ще за часів, коли Валерій Кальченко змінив крісло міського голови Кіровограда на крісло у Верховній Раді. Наступними стали втрати в Кіровоградській міській раді, де БЮТ мав шість членів міськвиконкому і кількох заступників. Однак із часом їх поступово витіснили: спочатку з посад заступників (в тому числі й того, на кого свого часу «залишав» місто Валерій Кальченко, — відомого і потужного бізнесмена, одного із співвласників ЗАТ «Креатив Груп» Станіслава Березкіна), а потім і з виконкому.

Найбільшою помилкою БЮТ багато хто вважає його постійну конфронтацію з усіма. Хотілося взяти у свої руки все, а представників інших політичних сил відлучити від усього. Унаслідок отримали тверду протидію.

Проте продовжує працювати авторитет всеукраїнського лідера Юлії Тимошенко, для якої Кіровоградщина в давні часи була стартовим майданчиком політичного підйому. Багато хто стверджує, що сьогодні для бютівців настав час збирати каміння. Тим паче що збирати є кому, адже БЮТ — одна з небагатьох політичних сил, яка може розраховувати як на адмінресурс, так і на партійців, бо зберегла з минулих виборів і всі місцеві партійні осередки, і чітку структуру, і навіть штатні (платні) посади партійних функціонерів.

Розрахунок на негаразди

Ліва ідея невмируща в умах місцевого електорату, якому наразі втрачати практично нічого, крім своїх... невеликих зарплат, високих цін та сумнівної соціальної захищеності. Кандидат у Президенти від блоку лівих Петро Симоненко небезпідставно може розраховувати на солідну підтримку. І річ тут аж ніяк не в надзвичайній популярності кандидата. Попри непогані економічні показники, Кіровоградщина продовжує залишатися дотаційним, депресивним регіоном. Промислові об’єкти, яких — не густо, сконцентровані в обласному центрі та ще в трьох містах обласного підпорядкування: Олександрії, Знам’янці, Світловодську. Є дещо в окремих районах, як от Побузький феронікелевий комбінат у Голованівському чи Заваллівський графітовий комбінат у Гайворонському районах. Але кожне з цих підприємств розв’язує проблеми працевлаштування і соціальної сфери населення тільки окремих населених пунктів. Тож будь-які найменші економічні (чи політичні) негаразди негайно відгукуються безробіттям, відпливом молодої робочої сили. Залишається електорат похилого і близького до нього віку. Наприклад, тільки членів обласної організації ветеранів налічується близько трьохсот тисяч. Це майже третина від населення області (1026 тисяч осіб). Усі вони — реальні «багнети» лівого кандидата.

Наряди главі держави

Тим часом представники місцевих осередків політичних партій і громадських організацій прагнуть змін і вже взялися давати наряди майбутньому Президенту, які вони озвучили на засіданні незалежного громадського прес-центру «Кіровоградський вибір-2010». Це — політична реформа, необхідність надання більших повноважень органам місцевого самоврядування й усунення конкуренції між адміністраціями та радами. А ще — реформа судочинства, яка має передбачати вибори суддів на місцях, й удосконалення роботи правоохоронних органів через зміни законів про міліцію та прокуратуру. Президент має допомагати уряду у створенні нових робочих місць, формуванні місцевої інфраструктури: будівництві доріг, залізничних колій, ліній зв’язку, реформуванні комунальної сфери... А також розв’язувати пріоритетні проблеми Кіровоградщини — змусити запрацювати реформовану відповідно до часу та умов регіону програму розвитку уранодобувної галузі, зокрема, задля поліпшення життя шахтарів і захисту соціальних та екологічних прав жителів області, забезпечити податкові пільги для аграріїв та виділення коштів із державного бюджету на реформування соціалки...

 

Кіровоградська область.

Мал. Василя ФЛЬОРКА.