Україна переживає найтяжчу за роки незалежності кризу влади. Стара система державного управління, яка могла давати результати наприкінці минулого століття, зруйнована. Нова, більш адаптована до демократичних норм суспільного життя та ринкової економіки — так і не сформована. Такої загальнонаціональної моделі управління, яка сама себе контролює, убезпечує ефективну діяльність у рамках Конституції та чинного законодавства країни, не існує. Влада щодня дискредитує себе ганебним протистоянням, постійним застосуванням подвійної моралі, вражаюче низьким професіоналізмом, причетністю до корупційних дій, спробами підмінити гучним піаром копітку та системну державну роботу. Конституційна реформа не відбулася, численні потрясіння не дають соціально-політичній системі послідовно пройти еволюційний шлях.

Економіка потерпає від кризи

Не дивно, що на такому фоні марно очікувати економічне зростання, тим більше на тлі соціально-економічної кризи. Падіння обсягів промислової продукції у січні—листопаді 2009 року порівняно з січнем—листопадом 2008-го становить 24 відсотки. Фінансовий результат підприємств України за січень—жовтень 2009 року становив «мінус» 12 млрд. 556 млн. грн. проти «плюс» 110 млрд. 773 млн. грн. за аналогічний період 2008 року. Зниження обсягів інвестицій в основний капітал за перше півріччя порівняно з 2008 роком становить 43,3 відсотка, що є найгіршим показником починаючи з 1991 року. Державний та гарантований державою внутрішній та зовнішній борг України у вересні 2009 року сягнув більш як 280 млрд. грн., порівняно з вереснем 2008-го (83 млрд. грн.) він зріс у 3,5 разу, а це 32 відсотки ВВП. Доходи населення скоротилися на 10,1 відсотка, до того ж рівень безробіття за методологією МОП досягнув 9,1 відсотка працездатного населення. За рівнем зарплат у жовтні країна опустилася на останнє місце в Європі, пропустивши уперед Молдову, Білорусь, Албанію і Болгарію. Масштабні обсяги рефінансування комерційних банків Національним банком практично не вплинули на обсяги кредитування сектору економіки. Погіршилася демографічна ситуація. Кількість населення в Україні на 1.11.09 становила менше 46 млн., в той час як в 1993 році вона становила 52 млн. осіб.

До того ж уряд, будучи неспроможним передбачити та реалізувати ефективні антикризові заходи, намагається розв’язати всі проблеми за рахунок безпрецедентного тиску на суб’єктів економіки, нарощування податкового навантаження, пригнічення будь-якої підприємницької ініціативи. Підприємців, які потерпають від економічної кризи та її наслідків, примушують до авансових платежів у бюджет, яких вже сплачено більш як 12 млрд. грн. Вартість кредитних ресурсів залишається непід’ємною для бізнесу і доходить до 30 відсотків річних у національній валюті. Величезна частина економіки — за оцінками фахівців, від 40 до 60 відсотків — відійшла в тіньовий сектор, і такі тенденції тривають.

Чи може щось реально протистояти неефективній, такій, що дискредитувала себе, владі? Лише згуртоване громадянське суспільство. Ключове завдання нинішньої держави Україна — консолідація заради подальшого економічного розвитку та добробуту — є таким й для здорових громадських, політичних сил. Вони як ніхто інший мають відкинути все зайве, кон’юнктурне, тимчасове та об’єднатися навколо місії рятування країни, збереження її промисловості, надання нового поштовху для розвитку економіки та підприємництва, розбудові інститутів демократії, відродженню духовності та культури.

Тут особливо цінною є вже сформована громадянська позиція, відпрацьована навичка взаємодіяти з владою і суспільством. Саме тому я дуже ціную притаманний промисловцям, підприємцям та роботодавцям аналітичний підхід, величезний досвід практичного менеджменту, внутрішню незалежність, яка дозволяє конструктивно, не занурюючись в глухе критиканство, реагувати на дії влади. Рівень зрілості ділової громади можна оцінити так: вона в будь-який час готова дати відсіч непрофесійним діям влади, сформувати альтернативні економічні програми національного значення та забезпечити їх виконання. Певними напрацюваннями я готовий поділитися з читачами.

Організації ділових кіл

На початку грудня 2008-го відбулася подія великої важливості — Всеукраїнські збори громадських об’єднань, значною частиною з яких були організації ділових кіл. Активістів спонукало до такого стрімке входження України в кризовий стан та безпорадність, а то і злочинне зволікання влади з реалізацією антикризових дій. Було вирішено утворити Громадську антикризову раду у складі 70 організацій, куди увійшли Асоціації металургів, будівельників, суднобудівників, хіміків, автомобілевиробників, українських банків, кредитних спілок, аграрна конфедерація та зернова асоціація, автомобільних перевізників, фармацевтичних виробників та багато інших. Мені було доручено стати головою Антикризової ради.

Згодом за участі науковців, практиків підприємництва та промисловості було розроблено пакет антикризових заходів, який отримав назву Антикризової програми. Вона спрямована на недопущення охолодження економіки та передбачає термінове зниження фіскально-податкового навантаження на промислово-підприємницьку сферу і забезпечення їй вільного доступу до кредитних ресурсів. Антикризова програма дій містить понад 200 заходів фіскального, регуляторного, інвестиційного та монетарного характеру, виходячи з галузевої та регіональної специфіки. Державі пропонувалося звернутися до реалізації «проривних» інфраструктурних проектів у галузевому розрізі модернізації економіки.

Принциповим є положення Програми щодо накладення мораторію на введення нових різновидів податків та здійснення рейдів-перевірок підприємств з боку державних контролюючих органів. Була сформована вимога негайного звіту уряду та Національного банку щодо ситуації на валютному ринку. Антикризова громадська рада рекомендувала Генеральній прокуратурі здійснити розслідування щодо наявності корупційних дій під час коливання курсу валют.

Протягом наступних місяців громадськість неодноразово зверталася до очільників держави з проханням звернути увагу на Програму антикризових дій, била на сполох у зв’язку з хаотичним та безсистемним протистоянням кризі. Прикро, що до цього часу, маючи в руках якісний програмний продукт, уряд так і не спромігся відпрацювати та ухвалити національну програму антикризових дій, мовляв, роль антикризової програми в нас виконує Меморандум співпраці з МВФ. Група громадських організацій намагалася переконати владу, що меморандум є, по суті, таким, що лише поглиблює кризу... Але марно.

За рік роботи Антикризовою громадською радою було проаналізовано стан окремих сегментів економіки — стратегічних підприємств промисловості, банківської сфери, багатьох ринків — інформаційних технологій, тютюнового, рибного тощо. Окремо розглядалося питання недопущення викривлення підходів до формування бюджету на 2010 рік.

Ми були вимушені звернутися до великого бізнесу. «Сьогодні голосу системного бізнесу в Україні не чути, — йшлося в листі власникам найбільших корпорацій, — цей голос губиться в шумі політичних баталій. Замість того, щоб відстоювати позицію щодо безальтернативності єдиних антикризових дій, щоб жорстко вимагати у влади бездоганного виконання своїх антикризових зобов’язань, системний бізнес демонструє або безініціативність, або спроби розв’язати свої проблеми через особисті домовленості. Це є небезпечний шлях, який лише поглиблює системну кризу в економіці і суспільстві».

Антикризова рада звернулася й до керівників провідних аналітичних центрів України: «Закликаємо вас зробити гідний внесок у формування об’єктивної картини українського економічного сьогодення, включитися у спільне напрацювання системних рішень щодо подолання кризових явищ в економіці».

Отже, якщо роль громадськості полягає в тому, щоб збуджувати суспільну думку, привертати увагу людей до важливих проблем, Антикризова рада громадських об’єднань з цим добре впоралася. Але є на її рахунку й практичні результати.

Діловій громаді вдавалося неодноразово протидіяти спробам Кабінету Міністрів України вносити зміни до чинного податкового законодавства шляхом прийняття підзаконних актів. Завдяки зверненням до Президента України, судовим позовам вдалося оперативно зупинити дію кількох незаконних розпоряджень КМУ та запобігти суперечкам у правовому полі. Йдеться про скасування сумнозвісних постанов, якими було внесено зміни до порядку сплати єдиного податку та внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; до порядку адміністрування податку на додану вартість.

Організації ділової спільноти звернулися до Президента України з проханням не підписувати закон про збільшення ставок акцизного збору на тютюнові вироби. Разом з УСПП члени Антикризової ради були переконані, що підвищення акцизів — це, по-перше, удар по бізнесу, який працює у правовому полі, чесно сплачує податки та зберігає робочі місця; по-друге, воно відкриє дорогу контрабанді, численним підробленим виробам, які містять у собі значно більшу загрозу для здоров’я громадян. Президент прислухався до голосу громади і повернув непідписаний закон до парламенту, який не зміг подолати вето глави держави.

Антикризовій раді громадських організацій разом з УСПП вдалося призупинити декілька рішень місцевої влади, які погіршували умови господарської діяльності. Триває боротьба проти трикратного підвищення Київською міською радою податку на землю для постійних землекористувачів міста Києва. Підготовлено та спрямовано в органи влади низку пропозицій до законопроектів, державних програм, проектів нормативних актів, які стосуються підприємницького середовища. Організації ділової спільноти працюють й над тим, щоб закріпити свій правовий статус, щоб посилити свій вплив на можновладців — з цією метою розроблений та переданий до обговорення в ділових колах законопроект «Про саморегулюючі організації».

Такими є щоденні справи Антикризової громадської ради — об’єднання громадських організацій ділової спільноти. Днями меморандум про погоджені дії на виборах у підтримку кандидата в Президенти Віктора Януковича підписали близько 150 громадських організацій, які, я впевнений, діятимуть у політичній кампанії організовано, погоджено та ефективно.

Влада має бути зацікавлена у розвиткові суспільства

...Від громадянського суспільства не можна відмахнутися, його не можна ігнорувати. Розумна влада має бути зацікавлена в його розвитку і міцності, оскільки саме воно є джерелом нових ідей та енергії дій, камертоном правильності обраних стратегій, лінією підтримки кращих ініціатив. Лише громадянське суспільство здатне вказати владі на її помилки та прорахунки, примусити займатися виконанням своїх прямих обов’язків, а за потреби — добиватися негайного усунення неефективних можновладців, заміни такими, що працюватимуть заради державного інтересу.

Шкода, що чинна влада не здатна цього зрозуміти і вбачає в громаді лише електоральний ресурс. Але я вірю, що життя розставить все по місцях, і в країні буде налагоджений цивілізований, рівноправний, якісний діалог влади і бізнесу, ефективний зворотний зв’язок влади і суспільства.

Певне, громадянське суспільство в нашій країні є ще недосконалим. Воно знаходиться в процесі становлення, йому бракує реального досвіду демократії та вміння працювати на умовах довіри, самовіддачі та поклику душі. На нього шалено тиснуть владні структури, олігархічні корпоративні угруповання. Але воно живе та самовдосконалюється.

Організація та становлення громадянського руху є масштабною та непростою справою, вона потребує багатьох зусиль, в тому числі налагодження сучасної та ефективної моделі суспільного менеджменту. І це тема окремої розмови. Але зрозуміло: працювати треба сьогодні та зараз, не дозволяючи відкинути хоча б маленький паросток громадської активності, будь-яку невеличку організацію, будь-яку альтернативну точку зору, яка наполегливо відстоює себе всупереч загальноприйнятій думці.

Треба залучати всіх, хто прагне конкретних дій, без «манії величності», без ділення на досвідчених та новачків, своїх і чужих. Важливо плекати ініціативу та активність, берегти моменти консолідації, не дозволяти захопитися розбіжностями та особистими амбіціями, не дати перемогти принципу «три українці — два гетьмани». В часи, коли панує політичний розбрат, посилюються зовнішні виклики та поглиблюються внутрішні проблеми, коли влада щодня демонструє слабкість та непрофесіоналізм, лише міцні громадські організації можуть виступити стрижнем консолідації, прообразом добре організованого суспільства. Такі організації в країні існують. Вони здатні працювати консолідовано та ефективно. Вони роблять це щодня.

Анатолій КІНАХ, голова Антикризової громадської ради, президент УСПП, народний депутат України.