Справа в принципі. Діло — в шляпі

Серед найбільш важливих проектів — два у сфері енергетики, чотири — транспорту, по одному — у сфері космічних технологій та медицини. Але до пріоритетних програм потрапило й будівництво десяти сміттєспалювальних заводів і створення десяти індустріальних парків у Київській, Закарпатській, Харківській, Херсонській та Рівненській областях. Показово, що до втілення в життя пропонуються тільки ті проекти, котрі найбільш повно відповідають таким критеріям, як стратегічна важливість, економічна окупність і реалістичність виконання. Обирати було з чого: місцеві органи влади й профільні міністерства подали список з більш як 366 проектів.

Стратегічний статус інвестпроектів має зацікавити інвесторів сам по собі. Адже він ілюструє найпалкіше зацікавлення уряду в їх успішній реалізації. Водночас неофіційної гарантії замало вже тому, що деякі проекти мають, як-то кажуть, свою історію. Приміром, пошуку інвестора для Іллічівського морського порту передувало розірвання угоди з «Укртрансконтейнером». Непривабливий вигляд має законодавче забезпечення втілення в життя стратегічних проектів. Так, ухвалення законопроекту «Про принципи державно-приватного партнерства» законодавці, схоже, відклали до кращих часів. З одного боку, цілком очевидно, що й приватний капітал, і банківський сектор закінчать рік з обмеженими ресурсами, а держбюджет матиме рекордний за останні роки дефіцит. З другого — наступного року на нас чекають вибори органів місцевого самоврядування, тож чи дійдуть руки до реалізації наміченого? Втім, слухаючи коментар попередніх результатів економіки за 11 місяців колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, думалося не так про руки, як про гроші. Він має рацію, що подальше збільшення держборгу вже небезпечне через ризики його своєчасного покриття і збільшення витрат на обслуговування. Обмежені державні й приватні ресурси сьогодні — це факт, але коли було інакше? Економіка зазнає цього року значного падіння у 15 відсотків, але за підсумками першого кварталу мали за 20. Уряд усунувся від втілення системних реформ, але під тиском глобальної кризи й дефіциту інвестиційних та кредитних ресурсів, а відтак через дорогі гроші на внутрішньому ринку. Попередники уряду самоусувалися, не маючи проблем.

Довіра інвесторів, макроекономічна стабільність завжди залежали від виваженої фіскальної політики, але до неї разом з урядом причетні й Президент країни, й Нацбанк, і парламент. Згадайте, що в найбільш критичні для економіки моменти глава держави блокував урядові ініціативи, голова правління Нацбанку брав відпустку, а Голова Верховної Ради мало не «закликав» за лацкани лідерів політичних сил розпочати роботу в сесійному залі. Хіба інвестори всього того не бачили?

Вони й бачать краще за будь-кого, й читають. Продовження мораторію на продаж земель сільгосппризначення вони очікували з нетерпінням. З огляду на заборону формувати статутні капітали господарських товариств за рахунок прав на земельні частки або купувати чи продавати земельні ділянки — просто очікували. З огляду на дію мораторію включно до набрання чинності законів про державний земельний кадастр та про ринок земель — просто очікували. (Оренди землі на 49 років ніхто не відміняв. А прибирати землю до рук навчилися і за мораторію). А от припис «до 2012 року» очікували з нетерпінням. Бо хоче того законодавець чи ні, а він посіяв предметний стимул для залучення інвестицій, головно — в аграрний сектор. До слова, він закінчить рік на відміну від промисловості, будівництва, транспорту, швидше за все, без прикрого мінуса. Мало того, й помітне зміцнення гривні проти американського долара відбулося завдяки появі на валютному ринку виручки від продажу зерна на зовнішніх ринках.

Президент країни нарешті підписав «антигрипозний» закон щодо бюджетних змін, які гарантують уряду виділення 608 мільйонів гривень на боротьбу з епідемією. При цьому він нагадав, що був категорично проти емісійного фінансування видатків держбюджету. Але проти цього, я вважаю, від самого початку був і уряд. Водночас він не міг проігнорувати відсутність будь-яких джерел фінансування і похмурі прогнози щодо повторних епідеміологічних ускладнень. Нагадаю, станом на 21 грудня епідеміологічний поріг гостро-респіраторних захворювань перетнули 22 регіони: тоді як ще тиждень тому налічувалося 15.

Чи одержать тепер медичну допомогу ті, хто її найбільше зараз потребує? Одразу скажу: заяви деяких політиків, що з 25-го числа банки припиняють переказувати гроші, то пусте. Держказначейство до 10 січня наступного року «закриватиме» видаткові статті 2009 року. Водночас до такої міри спізніле фінансування «антигрипозних» заходів, поза сумнівом, здатне зруйнувати тендерні процедури або спричинити ціновий розгардіяш, а відтак опоненти уряду матимуть черговий привід для звинувачень у нецільовому використанні коштів.