Тут час сповільнив крок

Якщо шукати куточок краю, де час не лише сповільнив крок, а й, здається, крокує у зворотному напрямку, можна потрапити у село Сенчиці Зарічненського району. До райцентру від тихого поліського села майже тридцять кілометрів, зате до кордону з Білоруссю — рукою подати.

Колись багатолюдні населені пункти Дубчиці, Прикладники та Сенчиці, що належать до Сенчицької сільради, рік за роком стають дедалі більш осиротілими. Втім, нещодавно у місцевої громади таки з’явилася надія на відродження їхньої малої батьківщини, на те, що колись вона знову усміхатиметься щебетливими дитячими голосами, а час тут знову рвучко поверне у майбутнє. Пов’язані ці сподівання із дорогою, яка прямує із села Прикладники у напрямку до Зарічного.

У принципі таких занедбаних шосейок у сільській глибинці області є чимало. Однак тут ситуація особлива, адже дорога простягається від кордону з Білоруссю, а відтак є візиткою України. Підсилює ж негативне враження стан шляхів по інший бік державної межі, які навіть порівнювати з нашими не варто. Зрештою, справа не тільки в іміджі.

— Пункт пропуску «Прикладники», що розміщений в однойменному селі, — каже Сенчицький сільський голова Анатолій Заулочний (на знімку), — нині має статус міждержавного. Планується, що після капітального ремонту дороги, тобто створення належних умов для руху автотранспорту, цей статус має змінитися на міжнародний. А це — абсолютно новий рівень. По-перше, матимемо додаткові робочі місця. Адже там буде розміщено чимало об’єктів різного призначення, зокрема страхова компанія. По-друге, сільський бюджет наповнюватимуть додаткові кошти від розташування цих установ. Мова про земельний податок, орендну плату тощо. Матиме місцева громада й чимало інших переваг. Зокрема, поліпшиться транспортне сполучення. Пожвавиться життя на кордоні — пожвавиться воно й у наших селах.

Коли кілька місяців тому проблему з дорогою таки вдалося зрушити з місця і тут з’явилась техніка та робітники (на знімку), тамтешні люди не могли натішитися. Нині, за словами заступника директора з виробництва ВАТ «Шляхи Полісся» Григорія Чепурного (це підприємство виграло тендер на право проводити капітальний ремонт першої ділянки (7,3 км) дороги «КПП «Прикладники» — Зарічне — Дубровиця»), там уже зроблено чималий обсяг робіт. Зокрема, проведено очищення узбіч від насаджень, підготовлено шлях до розширення, частину дороги покрито щебенем і заасфальтовано та ін. Для того, щоб працювати оперативніше, у селі Морочне облаштовано асфальтобетонний завод. Втім, гальмують наразі дорожні роботи проблеми з фінансуванням. Та і підрядники, і місцева влада й громада сподіваються, що негаразди є тимчасовими.

При цьому сільський голова Анатолій Заулочний, котрий очолює тамтешню громаду ось уже двадцять три роки поспіль, віднедавна плекає й ще одну надію на відродження дорогого серцю поліського краю. Пов’язана вона з перспективою утворення на цих землях природного заказника державного значення.

— У нас є неймовірно мальовничі місця, незаймані болота, озера. Окрасою краю є і дві річки — Прип’ять та Стохід, — каже він. — До речі, науковці свого часу визначили, що саме у нашому краї чи не найчистіша річкова вода в Україні. Та й землі, як для Полісся, маємо родючі. Боляче, що цей благодатний куточок починає безлюдніти. У 1987 році у трьох селах нашої сільради мешкало 1400 чоловік, тепер — 500... Через брак роботи, значну віддаленість населених пунктів, інші негаразди багато людей просто повиїжджали. Був період, коли навіть добратися до райцентру звідси було неймовірно складно. Впродовж двадцяти років у нас не збудовано жодної хати. Те, що у Прикладниках, відколи розпочався капітальний ремонт дороги, вже скуплено всі пустки, ще раз доводить, що сподівання на відродження у зв’язку з майбутнім новим статусом пункту пропуску на кордоні не є марними. Якщо ж буде й заказник створено, з’явиться ще до сотні робочих місць для наших людей. Відповідно, реальним стане питання розвитку сільського туризму. Без нормальної дороги про останнє, звісно, марно говорити.

Тим часом сільська влада і громада й так не сидять склавши руки. Зокрема, хоч як сутужно з фінансами у місцевій скарбниці, докладають всіх зусиль, щоб зберегти соціальну сферу, щоб відповідні заклади були охайні та доглянуті. Розширюється й торговельна мережа. У кожному з сіл люди тепер мають де придбати необхідні їм речі та продукти. Тоді як ще десять років тому там не було жодного магазину, і доводилося ходити за продуктами навіть до сусідньої Білорусі. З місцевих жителів ніхто не мав можливості зайнятися підприємництвом, а зі сторонніх ніхто не хотів їхати працювати у віддалені села.

Справді, значущою подією стало у тихому поліському куточку нещодавнє відкриття нового храму. Зведений він у Сенчицях зусиллями місцевих людей та за сприяння сільської ради. Тож тепер вони більше не ходять до церкви аж до Морочного, що за десять кілометрів. Радісний передзвін у храмових куполах вселяє віру, що всі сподівання тамтешньої громади таки здійсняться, що доля обов’язково буде прихильною до добрих, працьовитих і терплячих поліщуків.

Рівненська область.