Цьогорічна зима для Молодківської загальноосвітньої школи 1—3 ступенів Надвірнянського району — чи не найбільше випробування за останні роки її існування. Температурний режим у трьох приміщеннях, які займає навчальний заклад, тримається на волосині. Ця «волосина» — старі печі, серед яких є збудовані ще за часів Польщі. Щодня вдосвіта, о 4-й ранку, вісім прибиральниць заступають на вахту: розпалюють вугіллям грубки, щоб прогріти класи до приходу дітей. Тієї вранішньої дози тепла має вистачити до вечора, бо дітей у Молодкові понад 400 і вчаться вони у дві зміни.

 

Ясно, що до кінця дня від вранішнього тепла мало що залишається, особливо в дерев’яному корпусі школи, який збудовано ще 1936 року. Тому в першу зміну ходять вчитися молодшокласники, а старші діти мужньо висиджують другу зміну. Село давно ставить питання про будівництво нової школи, навіть стоїть на неї в черзі, але наразі — це ще далека перспектива. А найближча, з якою може зіткнутися школа не сьогодні-завтра, — падіння температури до такого рівня, коли висидіти на уроках буде неможливо. Власне, уже тепер через холоднечу тут скорочують тривалість уроків. Добре, що наближаються зимові канікули. Але до них ще потрібно протриматися. А морози тиснуть. Ще недавно термометри вранці показували мінус 26. І, схоже, це ще не межа.

Євробатареї є, тепла немає

Для Молодківської школи з її допотопною системою опалення зима — завжди серйозне випробування. Але цьогоріч ситуація ускладнилася тим, що у школі, розраховуючи на запуск нинішнього року газової котельні, поспішили демонтувати котел та стальні регістри, які хоч і не надто гріли, та все-таки підсобляли печам. Стару систему опалення замінили на сучасні євробатареї, підключені до нової котельні. Громада села не могла натішитися, коли торік її мікропроект «Енергозберігаючі заходи в селі Молодкові», який передбачав реконструкцію системи опалення у школі, став переможцем у рамках проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Недарма, виходить, деякі вчителі жертвували своїми літніми канікулами, щоб той проект довести до пуття — як слід його обґрунтувати та оформити. Знову-таки — зі свого боку громада щиро внесла свою грошову частку в реалізацію проекту, як того вимагали умови його співфінансування. І на тобі! Надворі зима, нові євробатареї встановлено, а котельня, від якої вони мали б гріти, й досі не готова до запуску. Усе теплове забезпечення знову зависло на плечах старих пічок, яким давно красне місце у шкільному музеї старожитностей.

На кону — авторитет влади

Така ситуація — постійний головний біль для директора школи Юрія Дричака та ніж у серце для сільського голови Василя Кисляка. Вона загрожує під корінь підрізати в очах громади авторитет не лише сільської, а й загалом усієї влади. Люди й так уже називають сільського голову брехуном. Адже коли збирав по селу гроші на проект, а потім закликав їх вийти на будівництво котельні, то обіцяв від імені влади, що їхні діти цієї зими нарешті не хукатимуть у класах на руки. «А що ж тепер? Де те тепло?» — штрикають вони в очі пану Василю, хоч де тільки його зустрінуть. Бо ж треба на когось свою злість вилити, а він — найближче.

Громада Молодкова на диво ініціативна. Свою частку на реалізацію мікропроекту з реконструкції шкільної системи опалення — 25 тисяч гривень — зібрала. Шкільний дах, який торік став протікати, за свої кошти перекрила. Сайдингом зі своєї кишені стіни шкільного приміщення, щоб мало пристойний вигляд, оббила. Знову-таки господарським способом фундамент і стіни котельні вивела, щоб допомогти державі швидше її збудувати. І де ж та обіцяна котельня? Будівля стоїть, котли завезли. Роботи до запуску залишилося — кіт наплакав. А ніхто об’єкт той до пуття не доводить. Скоро приїдуть представники ЄС перевіряти, як у школі реалізовано проект з енергозбереження, що «поліпшить температурний режим у всіх класних кімнатах», як записано в його обґрунтуванні. Ото мали б нагрітися!

Селяни гудуть, як розлючені бджоли, бо почуваються обдуреними. Кругом одні брехуни, плюються вони. Уже й не знають, куди звертатися, кого просити, до кого волати. Влітку приїздив у село заступник голови обласної ради. Поспівчував, покивав головою, та й слід за ним прохолов. А дітям тут холодно.

За словами Василя Кисляка, котельню споруджують ще з 2006 року. Спочатку нею опікувалась районна влада, а потім вона передала її обласній. Наразі замовником будівництва шкільної котельні є головне управління регіонального розвитку і будівництва облдержадміністрації, а підрядником — КП «Бізнес-центр «Галицькі ґазди». Чому «ґазди» полишили незавершеною котельню, куди й котли вже завезли, пояснює керівник цієї організації Михайло Драч.

— Реальна вартість котельні без пусконалагоджувальних робіт у цінах 2006 року становила 520 тисяч гривень, — каже пан Михайло. — «Укрнафта» перерахувала на будівництво 195 тисяч гривень. Ми їх освоїли. Силами громади виконано робіт на 40 тисяч, що підтверджено підписом сільського голови під відповідним кошторисом. Більше грошей на будівництво ніхто не виділяв і воно припинилося. Наразі ми кажемо: «Дайте нам ще 100 тисяч — і ми готові завершити цей об’єкт. Тобто замість 520 тисяч у цінах 2006 року, — підкреслює керівник, — запускаємо котельню за 335 тисяч гривень. Але й тих 100 тисяч ні обласна, ні районна влада не можуть відшукати. Як на те пішло, ми готові працювати в борг, якщо влада дасть нам гарантії, що з нами згодом розрахуються. Такі обіцянки наразі прозвучали. Тож, якщо погода дозволить, запустимо котельню ще до Нового року. Уже маємо домовленості з газовиками про запуск, а з електриками про перенесення лінії електропередач. А якщо погода не сприятиме, то введемо котельню в дію десь 10—15 січня, — запевнив Михайло Миколайович.

Показовий нюанс

Село Молодків уже три роки як газифіковано. І єдині об’єкти, які газифікація обминула, — це державні установи: школа, будинок культури і шкільна бібліотека, що перебувають на другому поверсі будинку для вчителів. У школі хоч пічки тліють. А в будинку культури температура така, що і в кожусі не зігрієшся. Працівниця клубу розповіла, що котельня їхня давно розвалилася. Батареї під вікнами відіграють декоративну роль. А про те, коли цей заклад опалювався, уже й не згадає. Рятуються працівники електроплитками. Якби не вони — замерзли б. «Надворі тепліше, ніж у приміщенні, — скаржиться жінка. — Холоднеча — самі відчуваєте. Але без роботи страшно залишитися, ото й терпимо».

Терплять і діти, і вчителі, бо їм теж нема куди подітися. Від тих переживань за здоров’я дітей не має спокою директор школи Юрій Дричак. А від сорому за владу, яку він представляє, не знає, якою дорогою йти селом, Василь Кисляк. Щоправда, знову, каже, пише якийсь проект. Може, як змусити владу виконати свої обіцянки?

 

Івано-Франківськ.

Р.S. Редакція «Голосу України» триматиме це питання під контролем і про пуск шкільної котельні обов’язково сповістить наших читачів.

На знімку: сільський голова Василь Кисляк: за цим вікном стоять котли, а тепла немає.

Фото автора.

КОМЕНТАР

 

Володимир Стебницький, начальник головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації:

— Результатом наших переговорів з підрядником стало таке. Підрядник погодився запустити тепло до школи до Нового року, у крайньому разі — до початку наступної шкільної чверті. Ми домовилися, що він працюватиме в борг, а тим часом обласна, районна і сільська ради шукатимуть гроші, щоб розрахуватися за виконані роботи. Отож можете передати учням, учителям і всій громаді, що котельню після канікул запустять.