Ситуація, яка виникла на Хмельницькому виробничому сільськогосподарському рибоводному підприємстві, триває уже кілька місяців. Нові акціонери намагаються не просто відсторонити від керівництва директора, а й розібратись, чому раніше успішне і перспективне підприємство нині обросло боргами. Поки в судах розглядаються позови, сотні рибалок, працівників підприємства стривожені своєю подальшою долею: чи вдасться їм зберегти роботу? Що далі чекає на велике рибне господарство? До якого берега, врешті-решт, пристати в цій ситуації?
Нові акціонери принесли зміни
Зміни в зовні тихе і спокійне життя підприємства, яке нагадувало водне плесо в тиху погоду, прийшли несподівано. Багато років підприємством керував Віталій Коцюба, і ніхто особливо не втручався у цю царину. Щоправда, оптимістичні звіти про перевиконання планів, нарощування вилову та реалізації риби давно відійшли у минуле. Виробничі здобутки з року в рік ставали дедалі скромнішими, а життя рибалок, як вони кажуть, все проблемнішим.
Тривалий час усі негаразди, як водиться, списувались на загальні труднощі економіки, і колектив вірив у те, що керівництво побивається як риба об лід, намагаючись вийти із скрути.
Про можливості нового життя, розширення виробництва риби, отримання прибутків заговорили несподівано. А саме після того, як тут з’явились нові акціонери. Як розповів заступник директора ВАТ «Хмельницькрибгосп» Олександр Пащенко, компанія у вересні на торгах придбала 25 відсотків акцій підприємства, що були державною часткою. Їх виставив на продаж Фонд держмайна.
Нова ж компанія відкрито проголосила про те, що вона не просто скуповує акції, а хоче запропонувати серйозну інвестиційну програму, завдяки якій стави повинні наповнитись рибою, а бюджет підприємства — прибутками.
Але так само було очевидним і те, що перш ніж вкладати кошти, компанія хотіла мати певні гарантії. Тому, придбавши корпоративний пакет акцій та частку окремих акціонерів, вона істотно збільшила свою власність.
І розкрили старі таємниці
Коли ж нові акціонери почали уважно вивчати фінансовий стан підприємства, розкрились такі «таємниці» підводного світу, про які раніше в колективі мало хто міг здогадуватись.
На початку жовтня нова наглядова рада ВАТ на позачерговому засіданні розповіла про деякі фінансово-економічні «дива». Оскільки директор Віталій Коцюба на засідання не прийшов, доповідати довелось секретарю наглядової ради, яка і розповіла про те, що тільки в першому півріччі доход підприємства зменшився на 169 тисяч гривень, зате витрати збільшились на 962 тисячі. І якщо у попередньому періоді підприємство мало прибуток у 21 тисячу гривень, то тепер воно рахувало збитки у 141 тисячу гривень. На підприємстві зростали тільки борги — кредитні, дебіторські, кредиторські... Як зазначено у звіті, тільки своїм працівникам підприємство заборгувало 166 тисяч гривень заробітної плати. А сукупна заборгованість на той час перевищила 1,3 мільйона гривень, зазначено у протоколі засідання наглядової ради.
Та найгірше те, що виходу із цієї ситуації не було видно. Жодного плану економічного оздоровлення підприємства, будь-якої інвестиційної програми знайти їм так і не вдалось.
Зважаючи на все це, на зборах наглядової ради прийняли рішення про відсторонення від виконання обов’язків директора товариства Віталія Коцюби.
Суди йдуть, а підприємство...
Того самого дня, коли відбувалося засідання наглядової ради, де було прийнято доленосне для директора рішення, він поставив свій підпис під іншим документом — додатковою угодою між «Хмельницькрибгоспом» і Деражнянським хлібоприймальним підприємством. Суть її полягала в тому, що рибгосп ще з березня минулого року тричі купував у ХПП продукцію, але так і не сплатив за неї двісті тисяч. Тож було підписано додаткову угоду про здійснення платежу за продукцію шляхом видачі векселя. І в цьому не було б нічого поганого, якби не під 30 відсотків річних.
— Ми могли б шукати інші шляхи розв’язання цього боргу, — переконаний Олександр Пащенко. — Врешті-решт, інвестиційна компанія здатна використати свої фінансові ресурси. Та хіба можна було фактично прокредитувати інше підприємство, коли власне перебуває в такій ситуації?
Зважаючи на всі ці обставини, наглядова рада на позачергових зборах обрала нового виконуючого обов’язки директора підприємства Володимира Каневського і зобов’язала його звернутись до суду. Суд виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив Коцюбі виконувати посадові обов’язки директора.
Відстоюючи свої позиції, Віталій Коцюба також звернувся до суду з позовом до свого ж таки підприємства про невизнання дійсними рішення наглядової ради. І Летичівський районний суд визнав недійсним рішення наглядової ради про відсторонення В. Коцюби.
Поки йшли судові засідання, він встиг звернутись до хмельницького міського голови із проханням розірвати договір оренди, відповідно до якого «Хмельницькрибгосп» багато років поспіль мав в обласному центрі свій фірмовий магазин. В результаті договір було розірвано, але, імовірно, підприємство може втратити можливість конкурувати з іншими продавцями риби в обласному центрі.
Чому у працівників чуби тріщать?
Якби мова йшла лише про конфлікт «старих» та «нових» керівників, можна було б не привертати до нього увагу загалу. Але ж він так чи інакше зачепив інтереси майже півтисячі рибалок, співробітників, сезонних працівників підприємства, які працюють у семи районах області. Для багатьох із них ця робота була і залишається чи не єдиною можливістю заробітку.
Коли ж серед людей почали поширюватись чутки про начебто рейдерські атаки, вони були серйозно налякані. І не в останню чергу через страх деякі написали заяви про звільнення. Однак у людей є можливість самостійно проаналізувати ситуацію.
До речі, новим акціонерам вдалось погасити найгостріші борги. І роблять вони це, виходить, для розвитку рибгоспу.
А от чому ніхто не звертав уваги на те, що робилось у рибному господарстві краю впродовж багатьох останніх років, залишається незрозумілим.
— Свого часу рибгосп міг здійснювати повний цикл виробництва товарної риби. Тут виробляли комбікорми, зариблювали стави, відгодовували, ловили і продавали рибу у власних магазинах. Але потім чомусь почали відмовлятись від великої частки кормової бази і земель, практично щез власний автопарк. Натомість колишнє успішне підприємство обросло боргами, — не перестає дивуватись Олександр Пащенко. — За останній рік тут виникла кредиторська заборгованість у 2,8 мільйона гривень, тільки власним робітникам і державі підприємство заборгувало близько мільйона гривень. Якщо в кращі часи на підприємстві виробляли до трьох тисяч тонн риби, то нинішнього «рибний урожай» становитиме не більше семисот тонн. Хіба в такій ситуації можна розраховувати на прибутки і стабільність?
Факти, на мою думку, кричущі. І про них давно вже потрібно було вести мову. Тепер доводиться не просто виправляти старі помилки, а кардинально змінювати ситуацію на підприємстві. Бо без нових фінансових вливань, інвестиційних проектів тут не обійтись. Якщо нові інвестори готові не тільки на словах, а й ділом підтвердити колективу свої плани, люди зуміють зробити правильний вибір.
Хмельницька область.
