Надзвичайні ситуації — паводки, епідемії — значно активізують надходження в Україну гуманітарних вантажів. І тоді у Львівської митниці серйозно додається роботи. Близько 280 кілометрів українсько-польського кордону на Львівщині зумовлюють факт того, що саме цими воротами надходять у нашу державу вантажі, котрих із нетерпінням очікують соціально незахищені верстви населення чи території, які біда накрила суцільно, не розбираючи, який в тебе майновий статус... Так було й у листопаді, коли перша хвиля свинячого грипу досягла Західної України. Тоді стало ясно, що чимало людей
з-за кордону здатні переживати чужі проблеми всією душею й допомагати, чим тільки можуть.
Однак з’ясувалося, що для того, щоб ця допомога швидше долала кордони, потрібно виявляти краще знання законів і більше скрупульозності в оформленні документів. Змилосердити митників — марна справа. Вони добре знають, що часом під гуманітарними вантажами ховаються банальні порушники закону (як, приміром, було цього року, коли одяг відомих, дорогих брендів «прикривали» папери на одяг для малозабезпечених), і їхнє завдання перевірити, перевірити й ще раз перевірити.
Та наша розмова із заступником начальника Львівської митниці Віктором Жуком розпочалася із приємного факту:
— Вікторе Андрійовичу, в мене в руках подяка Львівської обласної адміністрації, в якій зазначено, що «завдяки зусиллям і професійній роботі працівників митниці було своєчасно забезпечено процедуру отримання гуманітарних вантажів, які надходили до Львівської області під час епідемії з-за кордону, і мешканці швидко їх отримали».
— Так, ми намагалися зробити все можливе, щоб наші громадяни якнайшвидше скористалися всіма засобами індивідуального захисту, медикаментами, шприцами та всім іншим, що надходило як гуманітарна допомога. Протягом жовтня-листопада в зону нашої діяльності надійшло близько 20 партій вантажів вартістю понад 500 000 гривень. І більшість швидко перетнула кордон, адже документи були оформлені правильно, це — по-перше, а по-друге, вміст вантажівок відповідав зазначеному в документах.
Хочу підкреслити, що процедура митного оформлення гуманітарних вантажів добре захищена нашою нормативною базою. Кожна поставка такої допомоги в Україну здійснюється з дозволу спеціальної Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України. Наявність серед документів, які супроводжують вантаж, рішення цієї комісії — це своєрідна індульгенція для безперешкодного пропуску. Чинна нормативно-правова база дає працівникам митних служб чітке розпорядження про безперешкодний, першочерговий і безоплатний пропуск таких вантажів на територію України. Однак, зважаючи на постанову Кабміну від 30 жовтня цього року про запобігання поширенню «каліфорнійського» грипу й гострих респіраторних захворювань серед населення, у Львівській митниці запроваджено пропуск таких вантажів у спрощеному порядку. Звичайно, це не означає, що ці гуманітарні вантажі не мають бути оформлені за правилами.
Мене часто дивує, як голосно в нас проголошуються гасла про гуманізм і бажання допомагати людям, а зробити елементарне, що вимагає закон, дехто забуває. До сьогоднішнього дня, а це вже майже три місяці, лікарські засоби, не дозволені до розповсюдження, зберігаються на складі Державного комунального підприємства «Обласний аптечний склад». Немає дозволу ні МОЗ України на їх використання, ні державних органів контролю обласного підпорядкування. І лежатимуть вони там доти, доки не буде отриманий одноразовий дозвіл Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України. Звернення до названого державного органу має оформити або отримувач вантажу, або в цьому конкретному випадку — координатор гуманітарної допомоги у Львівській області в особі Львівської обласної державної адміністрації.
— Щиро кажучи, на митницю часом нарікають, що це саме вона затримує вантажі...
— Митниця — далеко не єдина державна структура, що відповідає за швидкість отримання гуманітарної допомоги кінцевим споживачем. На превеликий жаль, у деяких засобах масової інформації неправильно трактується наша роль, адже митне оформлення завершується після всіх інших видів контролю і отримання відповідних дозволів. Так, нещодавно в інтернет-виданнях з’явилося повідомлення про те, що з невідомих причин на Львівській митниці чотири роки простоює необхідне області медичне обладнання. У жовтні та грудні 2005 року на адресу одного з благодійних фондів міста Львова з США кількома партіями як гуманітарна допомога надійшло обладнання, а саме — РСР-лабораторія, укомплектована всім необхідним для проведення діагностики СНІДу та ВІЛ-інфекцій.
Митники діяли відповідно до чинного законодавства, й оскільки отримувач гуманітарної допомоги не зумів належним чином оформити необхідних дозвільних документів, згідно з вимогами статті 108 Митного кодексу України, цей товар був переданий на склад митниці, де й зберігається до сьогодні. Щоправда, Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів на засіданні 20 листопада минулого року вирішила передати вантаж Волинському обласному територіальному медичному об’єднанню. Але оскільки постановою Кабміну запроваджено плату за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, відповідно до якої за зберігання цього вантажу на сьогодні набігло вже 2638,86 євро, через відсутність коштів набувач гуманітарної допомоги не зміг отримати вантаж.
Сьогодні ми знову в очікуванні — лабораторію ніби має забрати Львівська обласна дитяча спеціалізована клінічна лікарня на безоплатній основі, однак для цього знову ж необхідно отримати розпорядчі акти Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабміні та рішення щодо звільнення від оплати складських зборів. І скільки на все це чекатимемо, не знаємо...
Також не підтвердився факт, оприлюднений у наших та закордонних ЗМІ, щодо непропуску гуманітарної допомоги в пункті пропуску Краковець. Справді, велись перемовини про одержання гуманітарної допомоги, проте до митних органів із цього приводу ніхто не звертався.
— І багато гуманітарних вантажів так лежать у вас в очікуванні відповідних рішень?
— Чимало. Наприклад, вантаж, що надійшов на адресу Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит» із Німеччини. Його везли кількома партіями протягом 2006—2007 років. До складу входило дуже потрібне малечі обладнання: комплект Babytherm 8010 — відкритий лікувальний набір інтенсивної терапії, реанімації з підігрівом для новонароджених; температурний моніторинг, фототерапія, відсмоктувач із бронхів, підтримка для введення кисню, розчинів та інше. Абсолютно нове обладнання, придбане за кошти донора — Eіn Herz fur Kіnder в особі Мартіни Крюгер, його вартість — 10 741,88 євро. Був тут і апарат серце-легені, модель «Штокерт» вартістю 500 євро, і комплект «Babylog 8000» та Гамма ХL монітор сумарною вартістю 44 000 євро. Теж усе новеньке, невикористовуване, у відмінному стані.
Так, усе це визнано гуманітарною допомогою, але отримувач вантажу не завершив справи. Немає дозволу від Міністерства охорони здоров’я на його використання та не здійснено митного оформлення, що й призвело до необхідності передати вантаж на зберігання на склад митниці, й альтернатива тут не передбачена.
— Невдовзі ніби має розпочатися друга хвиля епідемії грипу, й, звичайно, будуть нові гуманітарні вантажі. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб рішення стосовно них приймалися митницею швидше?
— Передусім будь-які законодавчі акти, які регулюють правові відносини, мають ураховувати випадки надзвичайних ситуацій та передбачати швидкі й чіткі дії виконавчої влади на місцях. Тоді не доведеться чекати на дозволи з Києва в складні години, коли життя людей перебуває на межі ризику й можна багатьох урятувати швидкими та професійними розпорядженнями.
— А чи не пішов би хтось, у такому випадку, на якісь шахрайські кроки?
— В Україні є чимало гуманітарних фондів, які давно й плідно працюють. Ми неодноразово здійснювали несподівані вибіркові перевірки цих структур та їхніх вантажів. Вони жодного разу не поставили під сумнів свою репутацію. Що ж стосується новачків, то після їхнього включення до держреєстру одержувачів гуманітарної допомоги всі перші поставки таких організацій ми відносимо до групи ризику. Тобто маємо придивитися, хто й що почав одержувати, докладно вивчити документи. Важливою є і аналітична робота наших підрозділів із виявлення тих структур, які за тими чи іншими ознаками потрапляли в поле зору правоохоронних органів. Відстежуються засновники, одержувачі, аналізуються інші потенційні чинники ризику. Виходячи з цього аналізу, можна стверджувати, що на порушення фонди йдуть не часто й загалом матеріальні збитки від використання гуманітарного каналу не дуже великі. А от морального збитку він завдає дуже значного. Це — удар по нашому іміджу, як одержувачів гуманітарної допомоги, в очах іноземних партнерів і донорів.
З другого боку, коли, приміром, українська діаспора зібрала кошти й скерувала в Україну ліки, а вони простоюють на митниці в скрутний для населення час, це викликає цілком закономірне обурення. Тому тут треба замислитися і прийняти єдино правильне рішення на користь наших громадян та іміджу країни.
