Корупції не буде тоді, коли люди самі боротимуться з цим явищем

За роки незалежності вже традиційно одним з основних шляхів корупційного збагачення для української бюрократії є різного роду незаконні збори та платежі на позабюджетні рахунки і до всіляких фондів. Пригадаймо історію із запровадженням Державтоінспекцією в 1996 році вимоги щодо наклеювання на кожен автомобіль спеціальних світловідбивних наклейок, платежі за які надходили на рахунки якоїсь ізраїльської фірми. Ця корупційна схема була незабаром викрита, проте й досі у чиновників не зник інтерес до збагачення за рахунок застосування подібних шахрайських схем. Зокрема, вже тривалий час подібним корупційним шляхом крокує Держкомзем та його структурні підрозділи. Цей державний орган цілковито перетворився на інструмент для отримання економічного прибутку його керівництвом, пов’язаного із використанням владних повноважень. Мине ще чимало часу, перш ніж буде розкрито весь об’єм корупційних схем та кричущих посадових злочинів керівників цього відомства. Проте вже сьогодні можна говорити про серйозні корупційні діяння в структурі цього державного органу, які надають їм рис організованої злочинності. Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі ЦДЗК) від початку створення у 1997 році було покликане забезпечити створення та функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру України та системи реєстрації земель. Створення та функціонування такої системи є найважливішою складовою проведення реформи в галузі земельних відносин. Згідно зі статутом цього підприємства, пріоритетними для ЦДЗК є реалізація завдань Держкомзему, виконання законів та постанов Верховної Ради, указів, розпоряджень та доручень Президента, постанов, розпоряджень та доручень уряду.

Натомість, як показує аналіз діяльності ЦДЗК, котрий був проведений мною в процесі виконання депутатських повноважень, це підприємство не тільки не виконує поставлених перед ним державою завдань щодо ведення кадастру та реєстрації земель, але й використовується його керівництвом та посадовцями Держкомзему як інструмент для вчинення широкомасштабних корупційних дій.

Зокрема, використовуючи владні повноваження для отримання незаконного прибутку, керівництвом Держкомзему та чиновниками вищезгаданого підприємства було розроблено схему по викачуванню з кишень громадян, що приватизують свої земельні ділянки, грошових коштів за видачу довідки про те, що раніше вони не скористалися своїм правом на безкоштовну приватизацію. Фактично ця плата стягується з громадян в обмін на цю безглузду і незаконну довідку. Порушення полягає у тому, що регіональні структури Держкомзему, філії державного підприємства ЦДЗК, всупереч законодавству, ухвалюють зобов’язальні приписи для громадян в експертизах, протоколах, рішеннях отримувати так звану довідку про підтвердження відсутності реалізації громадянином права на безоплатну приватизацію земельної ділянки. За цю довідку й стягуються гроші, причому немалі — від 150 до 200 гривень.

Тим часом українське законодавство жодним чином не згадує про присутність у правовому обігу такого документа, як довідка про наявність чи відсутність у власності фізичної особи земельних ділянок, та не передбачає порядку отримання зазначеної довідки. Мало того, воно прямо забороняє органам влади та посадовцям вимагати від громадян будь-які документи, що прямо не передбачені законом.

До того ж Конституція та Земельний кодекс України накладають обмеження на органи державної влади, будучи інституційними гарантіями проти завищених вимог закону з боку чиновників, зокрема, чиновників територіальних органів Держкомзему і ЦДЗК. Приміром, ст. 151 Земельного кодексу встановлює вичерпний перелік документів, які подаються громадянином до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для отримання у власність земельної ділянки. А згідно Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів від 15.02.2006 року № 90-р, передбачено, що надання адміністративних послуг на платній (безоплатній) основі, переліки адмінпослуг, а також розмір плати за адмінпослуги повинні визначатися виключно законами. Задля того, щоб з’ясувати, яких масштабів набуло в нашій країні явище здирництва з громадян з боку регіональних філій Держкомзему та ЦДЗК, мною були направлені запити до цих установ. У відповідь на запитання: «Чи вимагає обласне управління Держкомзему або регіональне відділення ЦДЗК довідки про наявність у громадянина приватизованих земельних ділянок та, якщо так, то скільки?», 10 регіональних управлінь відповіли, що такі довідки від громадян не вимагають, 6 — що вимагають, 4 не відповіли, а 7 регіональних філій ДП «Центр ДЗК» в листі прямо відмовились надати таку інформацію. Проте й з отриманих відповідей випливає, що близько 130 тисяч громадян були ошукані цими установами на 17 мільйонів гривень. І, здається, це лише верхівка айсберга — нам ще належить згодом дізнатися про реальні масштаби цієї афери.

Після того, як керівництво ЦДЗК усвідомило, що інформація про ті махінації, які проводяться в надрах цього підприємства, може стати надбанням широкої громадськості, воно пішло на чергове грубе порушення закону. В. о. директора ЦДЗК Делійський 19 серпня 2009 року розіслав лист всім керівникам своїх структурних підрозділів «щодо подальших дій у зв’язку із надходженням звернення народного депутата України Стретовича В. М. від 03.08.2009 № 06-19/УП-382 НД», яким, фактично, наказував не надавати мені, як народному депутату, відповіді на мої депутатські звернення. Зрозуміло, що подібні дії є ні що інше, як спроба приховати можливі корупційні діяння та є прямим порушенням гарантій, передбачених ст. 26 Закону України «Про статус народного депутата України», що тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 36 Закону України «Про статус народного депутата України», та містить ознаки складу злочину, визначеного ст. 351 Кримінального кодексу України.

По-перше, на заваді цим махінаціям має стати ефективна судова та правоохоронна система, за якої будь-який бюрократ, що порушив закон, має бути визнаний винним. Така система здатна різко понизити потенційну привабливість корупції, але про це ми поки можемо лише мріяти. Позитивним прикладом для України може бути прокуратура АРК Крим, котра є поки єдиною з прокуратур в країні, що спромоглася видати припис стосовно негайного припинення порушення вимог чинного законодавства щодо видачі довідок регіональною філією ДЗК і республіканським управлінням Держкомзему та заборонила стягувати за це кошти. Тут можна лише дивуватися, чому явні порушення закону були помічені тільки кримською прокуратурою. Невже в прокуратурі АРК працюють кваліфікованіші співробітники, аніж в інших? Будемо сподіватися, що й решта прокуратур, в тому числі й Генпрокуратура, візьмуть на озброєння досвід прокуратури АР Крим.

По-друге, одним з найважливіших стримуючих чинників для корупції є антикорупційне і кримінальне законодавство. І, треба сказати, що в Україні воно є і досить жорстке. Крім того, у червні цього року Верховною Радою було ухвалено три нові антикорупційні закони і зміни до Кримінального кодексу, які значно підсилюють відповідальність чиновників за прояви корупції. Ці закони мали вступити в дію з 1 січня 2010 року, проте днями парламент проголосував за відтермінування цієї дати на три місяці. Разом з тим я сподіваюся, що ці закони таки зможуть істотно покращити загальну ситуацію з протидією корупції в Україні.

По-третє, це обізнаність наших громадян про незаконні дії чиновників Держкомзему. Цю складову боротьби з корупцією я вважаю найважливішою. Однією з причин тотальної корупції в Україні є незнання або нерозуміння законів громадянами, що дозволяє посадовим особам довільно встановлювати перешкоди і процедури для отримання дозволів. Тож мета цієї публікації і тієї роботи, яка проводиться очолюваною мною партією «Християнсько-Демократичний Союз», полягає й у тому, щоб вказати на незаконність дій посадових осіб щодо вимоги даних довідок та отримання грошових коштів за їх видачу. Тепер, зіткнувшись зі здирством з боку чиновників ЦДЗК, Держкомзему і місцевих органів влади, громадяни, знаючи про незаконність вищезазначених довідок, вже не стоятимуть перед вибором, платити чи не платити, а однозначно на підставі закону зобов’язані відмовити чиновникові в дачі хабара, хоч би і під приводом отримання якогось документу.

Стосовно ж тих громадян, яких було обдурено чиновниками ЦДЗК та які витратили свої кошти на отримання непотрібної довідки, то вони мають право повернути їх у повному обсязі, а так само компенсувати моральну шкоду за неправомірні дії посадовців. Цим громадянам я б порадив письмово звертатися до тих органів ЦДЗК, які видавали довідки, з вимогою повернення коштів. У зверненнях доцільно посилатися на норми законів та нормативних актів, означених у цій публікації. Не зайвим буде посилатися також на цю статтю.

У разі, якщо посадовці ЦДЗК відмовлять в поверненні коштів, потрібно звертатися до суду та вимагати вже не тільки повернення коштів за отримання довідки, але й компенсації моральної шкоди та матеріальних втрат; які виникли через незаконні дії чиновників Державного підприємства «Центр ДЗК» та Держкомзему.

Про всі випадки, коли філії ЦДЗК відмовлятимуть в поверненні коштів, прошу повідомляти через приймальню народного депутата або регіональні осередки партії «Християнсько-Демократичний Союз». Інформуйте також про випадки здирництва з боку ЦДЗК та Держкомзему через вимогу вищезазначеної довідки.