Володимир Литвин: «Своїм життям, своїм терпінням люди зберегли країну»

Підбиваючи підсумки нинішнього року, він зазначив, що головний його позитив у тому, що країна вижила. Не завдяки, а всупереч владі. Що люди, не проголошуючи палких фраз, своїм життям і своїм терпінням зберегли країну. «Вдалося зберегти, і я це частково відношу до результатів своєї діяльності, від остаточного розвалу систему управління країною», — зазначив В. Литвин. І, нарешті, позитив ще й у тому, що світ з нами ще розмовляє, зокрема, Україні залишили такий шанс, як Євро-2012.

На жаль, більше можна сказати про негативні моменти цього року, зауважив Голова Верховної Ради. І насамперед про те, що Україна повністю вичерпала ресурси і резерви розвитку на базі попередніх накопичень і сьогодні може розраховувати тільки на себе. Тому її майбутнє залежить від нинішнього вибору людей. «Якщо країну віддадуть на відкуп одного з кланів, нас очікує черговий перерозподіл власності, причому кривавий. Бо цього разу будуть перерозподіляти вже не державну, а приватну власність. Нас очікують візити в гості на бронетранспортерах і танках, які ще можна завести, нас очікують видовища замість хліба. Щоб відволікти увагу людей, один клан буде атакувати інший. Цього допустити не можна. І я хочу, щоб люди, які власною працею створили себе, усвідомлювали ці ризики і зробили все, щоб їх мінімізувати», — заявив В. Литвин.

Для нього особисто, зізнався, цей рік був надзвичайно важким. «Прийнявши нелегке рішення очолити Верховну Раду, я втратив у рейтингу, — сказав він. — Тому що всі проблеми влади концентруються на публічному інституті — Верховній Раді, а відтак, весь негатив лягає на мене. Якби я стартував у президентській кампанії з позиції ректора Київського національного університету, то переміг би у першому турі спокійно. Але для мене не було вибору, оскільки я бачив, що треба зупинити руйнівні процеси, і мені це вдалося».

Вдалося зберегти країну, у тім числі й завдяки прийнятим рішенням для підтримки визначальних галузей в умовах кризи. Вдалося не допустити ринку землі. Вдалося прийняти один із визначальних законів — закон про погодинну оплату праці, який набирає чинності з 1 січня 2010 року і який дозволить   не тільки виплачувати людям більш-менш справедливу зарплату, а й частково виведе її з тіні. Водночас інший важливий «зарплатний» закон — про частку заробітної плати в собівартості продукції — поки що не прийнято. Сьогодні ця частка становить лише 8 відсотків (замість тридцяти). З його прийняттям, впевнений Литвин, у нас запрацює внутрішній ринок, і тоді ми не будемо залежати, як залежимо сьогодні, від зовнішньоекономічної кон’юнктури. За експертними даними, весь метал, який виробляється в Україні, може тут і споживатися, зауважив він, але за умови, що у нас буде розвинутий внутрішній ринок. А сьогодні ми використовуємо лише 30 відсотків вітчизняного металу.

Жодних переговорів зі своїми опонентами він не веде, — запевнив читачів «Комсомолки». «А якщо ви станете Президентом України, ким будуть Тимошенко, Янукович?» — запитали його. — «Законослухняними громадянами, — була відповідь. — Вони — реальні політики, мають реальну підтримку, але діяти будуть в межах Конституції і законів».

Сам він не збирається переписувати Конституцію і головне завдання Президента бачить у тому, щоб самому безумовно дотримуватися Конституції і привести всю владу в конституційне поле. Повернути владу народу — через скасування виборів за партійними списками. «Люди мають формувати владу персонально і мати можливість і контролювати. Не повинно бути роздвоєння виконавчої влади, коли Президент вносить кандидатури двох міністрів, а прем’єр — решти. Це справа виконавчої влади, — вважає В. Литвин, — а Президент має бути гарантом свобод людини і громадянина. Він має акумулювати позицію людей і формулювати завдання, від яких не «відвертілися» б ні уряд, ні парламент».

У разі обрання на посаду Президента першим його указом буде «акт про приймання—передачу країни», в якому буде чітко зафіксовано економічно-фінансовий стан. Без цього, впевнений Володимир Литвин, неможливо визначити наступних реальних дій, неможливо визначити, що ми можемо виробляти самі, а що — тільки імпортувати. Має бути проведена інвентаризація по кожному населеному пункту, по кожному підприємству. Зовнішня політика має базуватися на нашому національному державному інтересі і визначатися внутрішніми потребами країни, а не намаганням комусь сподобатися.