Роботу парламенту знов заблоковано

Вже на початку квітня регіонали заявили, що облога сесійної зали триватиме, аж поки уряд не  подасть до Верховної Ради антикризову програму та проект змін до держбюджету на 2009 рік. У травні, після скандалу в аеропорту Франкфурта, цей перелік поповнився вимогою про відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а пізніше, на початку липня, регіонали сконцентрували свої зусилля на ухваленні законопроекту про підвищення соціальних стандартів.

Апогею блокування сягнуло 16 липня, коли мало відбутися позачергове засідання Верховної Ради, скликане на вимогу фракції БЮТ, — цього дня вже бютівцям удалося випередити своїх конкурентів та опанувати стратегічні позиції в сесійній залі. Свої дії вони пояснювали тим, що «заблокували парламентську трибуну, щоб завадити регіоналам заблокувати роботу парламенту», адже саме через позицію Партії регіонів попереднє позачергове засідання не відбулося. У відповідь регіонали заблокували двері кабінету Голови Верховної Ради Володимира Литвина, щоб не дати йому можливості прийти до сесійної зали та розпочати засідання. Не дивно, що представники коаліції розцінили ці дії як намагання створити Президенту підстави для розпуску парламенту.

Врешті-решт весняно-літня «блокувальна кампанія» завершилася хитким компромісом: 24 липня регіонали погодилися розблокувати роботу Верховної Ради у відповідь на домовленість лідерів фракцій, що законопроект про підвищення соціальних стандартів буде поставлено першим питанням під час наступної сесії.

Та 1 вересня події розвивалися за старим сценарієм — після того як Верховна Рада відхилила законопроект про підвищення соціальних стандартів, Партія регіонів повернулася до перевірених дій. Як наслідок, у вересні 2009 року було ухвалено лише один закон — про внесення змін до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», котрий передбачає підвищення відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування за порушення вимог Закону «Про боротьбу з корупцією» та присяги посадової особи місцевого самоврядування. Решту часу було присвячено дискусіям про підвищення розміру прожиткового мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати. Проте у жовтні парламентаріям таки вдалося ухвалити 11 законів, серед яких закон про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати у 2009—2010 році. Це сталося після того, як на підтримку законопроекту про підвищення соціальних стандартів висловився блок Литвина.

За цим, підписаним Президентом та офіційно опублікованим законом, вже з 1 листопада держава мала гарантувати громадянам нові, підвищені, соціальні виплати: прожитковий мінімум з 625 гривень збільшувався до 701 гривні та до 1 грудня 2010 року мав сягнути 875 гривень на місяць, а мінімальна зарплата з 1 листопада мала становити 744 гривні (проте залишається на рівні 669 гривень) та станом на 1 грудня наступного року мала становити 922 гривні на місяць. Та, як відомо, поки що це підвищення гарантоване лише на папері, оскільки уряд відмовився виконувати цей закон до рішення Конституційного Суду. Тобто, в даному разі йдеться про блокування закону, який набрав чинності.

Ще туманнішими є перспективи ухвалення держбюджету на 2010 рік. Адже після того як проект державного кошторису було повернуто на доопрацювання в Кабмін, стало зрозуміло, що цей документ повернеться до парламенту вже після президентських виборів. Причому, схоже, що в такому розвитку подій зацікавлені дві найбільші парламентські політичні сили, адже кожна з них сподівається, що саме її кандидат стане переможцем президентських перегонів. Однак уже сьогодні очевидно, що соціальна складова бюджету, ухваленого після президентських виборів, буде значно гіршою, ніж можна було б очікувати в разі його ухвалення до завершення виборчої кампанії.