Голова Черкаської обласної державної адміністрації 41-річний Юрій Ткаченко (на знімку) — керівник з когорти нової демократичної генерації. У перші чотири місяці своєї роботи йому довелося «на марші» формувати свою команду, розв’язувати найгостріші проблеми області і визначати з однодумцями напрями розвитку краю. Про те, що вдалося зробити у стислий термін та які перспективи поступу Черкащини — розмова з власним кореспондентом нашої газети.

— Юрію Олеговичу, які найголовніші задуми поставили перед собою та своєю командою, ступивши на капітанський місток під назвою «Черкащина»?

— Відповім не так лірично. Перспективних планів було і залишається багато. Та сьогодні наша мирна область — це тил держави, котра веде непримиренну боротьбу з ворогом. Завдання черкащан номер один — зміцнювати промисловість, аграрний сектор, аби дати якомога більше фінансових та продовольчих ресурсів рідній країні. Щоб кожен солдат, прикордонник, гвардієць мав сучасну амуніцію, зброю, був якісно нагодований. Зараз область жнивує. Орної землі у нас понад мільйон гектарів — рівно стільки, скільки має держава Австрія. Цього року аграрії вироблять з майже 200 тисяч гектарів зернових понад тонну хліба на кожного жителя Черкащини. Це добрий результат. Однак нині, у воєнний час, коли схід держави не отримає ту кількість зерна, що планувалася, нам, центральній частині України, треба нарощувати свій потенціал. Ми усвідомлюємо, що сьогодні збираємо урожай, яким потрібно буде поділитись з Донеччиною та Луганщиною. Результат у понад три мільйони тонн зернових, який зберемо, наступного року потрібно перевершувати. Для цього у нас є всі можливості — родюча земля, високопродуктивна техніка, кваліфіковані спеціалісти. Та головне — свідомі, патріотичні люди, котрі розуміють, що від їхньої праці залежить обороноздатність країни.

— Це, до речі, довели сільгосптоваровиробники, коли формувався батальйон територіальної оборони...

— Так. Найпотужніші аграрні підприємства — науково-виробнича фірма «Урожай», корпорація «Маїс», сільгосптовариства «Маяк», «Плешкані», а ще — флагман хімічної промисловості України ВАТ «Азот», багато переробних та обслуговуючих підприємств, зробили свій вклад для належного матеріально-технічного забезпечення батальйону «Черкаси». Обласна рада на потреби бійців-черкащан виділила з бюджету понад 4,5 мільйона гривень, 650 тисяч надійшло на рахунок військкомату від трудових колективів, підприємців, небайдужих громадян. Загалом на потреби територіальної оборони області зібрано понад 13 мільйонів гривень. З гордістю можу сказати, що наші добровольці мають відповідну амуніцію, аби боронити рідну землю. А головне — вони мають високий бойовий дух! З обласним військовим комісаром я не раз бував у місці дислокації бійців. Батальйон має бронежилети найвищого ступеня захисту, кевларові шоломи, біноклі, прилади нічного бачення, GPS-навігатори, спальні мішки, якісне продовольче забезпечення. Підприємці із Звенигородського району брати Бойки передали «Черкасам» зі свого приватного військово-патріотичного музею відреставрований, потужний БТР. Днями батальйону передано шість позашляховиків «Ніссан» вартістю близько 2 млн. гривень. Кошти на придбання цієї техніки виділили черкаські підприємці та зарубіжні партнери. Так само — всім миром — допомагаємо переселенцям з Криму та східних областей.

— Скільки всього прибуло в область людей?

— Понад дві тисячі. З них — майже п’ятсот діти. Родини розселили у гуртожитки, на туристичні бази. Є сім’ї, котрі поселились у сільській місцевості. Прибули в область й підприємці з Луганщини, котрі мають намір розпочати тут свій бізнес. Ми провели ділову зустріч з їх ініціативною групою, накреслили план дій. При облдержадміністрації вже четвертий місяць працює штаб допомоги переселенцям, який очолює людина, котра сама переїхала з окупованого Криму на Черкащину. Жителі області також постійно надають допомогу потерпілим з Криму та Донбасу одягом, продуктами харчування, коштами. Так, до речі, відбувається ближче знайомство, зав’язується спілкування між людьми, котрі, до весни нинішнього року, були переважно по різні сторони барикад. Тобто мали різні погляди на майбутнє України.

— І що — ті переселенці, що були орієнтовані на Росію, «прозріли»?

— Їм важко одразу все оцінити, переосмислити. Втім, я переконаний, ці люди ще знайдуть себе. Зауважте, від війни, розв’язаної не нами, вони втікали не в Росію, а вглиб України... Коли я побував у визволеному Слов’янську, мене найбільше вразила одна зі шкіл. У приміщення потрапив снаряд, стіни, дах зазнали руйнування. А у класах — напис на дошці українською мовою, портрет Тараса Шевченка на столі. Ми вирішили відбудувати цю школу. Черкаські будівельники вже виїхали до Слов’янська і розпочали роботу. Гадаю, тільки конкретними добрими справами зможемо повернути довіру донбасівців.

— Це правда. Однак повернімося до економічних питань. За попередньої влади область покинули потужні інвестори. Що нині діється у цій царині?

— Кивати на «попередників» примітивно і банально. Та факти — річ уперта. Через непрозорі схеми ведення діалогу, які пропонувала інвесторам колишня влада, Черкащина втратила масштабні й перспективні проекти. Зокрема, згорнув свою діяльність в області український «Нібулон», відмовився від будівництва переробного заводу французький «Бондюель».

Ми офіційно звернулися до цих та інших вітчизняних та зарубіжних інвесторів з пропозицією повернутися до співпраці. Особисто я через засоби масової інформації заявив, що готовий вибачитися перед партнерами за попередніх владців... Нас зрозуміли. Відбулися ділові зустрічі, підписано перші документи.

— І все-таки, погодьтеся, Юрію Олеговичу, що інвестор сам неспроможний подолати бюрократичні бар’єри, які, на жаль, досі існують. Що з цим робити?

— Ми створили «Агентство регіонального розвитку», яке цілеспрямовано і комплексно займається пошуком та супроводом інвестора. Одне з головних завдань цієї структури — мінімізація контакту із дозвільними службами. Крім того, на базі Черкаської торгово-промислової палати вже запрацював центр розвитку експортного потенціалу області. Він займається поширенням пропозицій місцевого бізнесу серед потенційних іноземних партнерів, презентацією вітчизняних виробників та їх товарів за кордоном, організацією різноманітних міжнародних заходів економічного спрямування. В області також триває впровадження спільного проекту ЄС з підтримки політики регіонального розвитку в Україні. Йдеться, зокрема, про сучасну і прогресивну форму співробітництва — мультифункціональні кооперативи. Цей рух виявить ініціативних, ділових людей, допоможе динамічніше самоорганізовуватися населенню, створить нові робочі місця.

— Досі успішними були кооперативи з газифікації сільських населених пунктів. Тепер найактуальніше — пошук нових джерел енергоносіїв. Чи є напрацювання у цьому напрямку?

— Черкащина має скоротити споживання природного газу до тридцяти відсотків. Насамперед ми повинні перевести об’єкти та інфраструктуру бюджетної сфери на нові, ощадливіші технології теплозабезпечення. Йдеться про переоснащення котелень під тверді види палива. Ми братимемо позику у Світового банку реконструкції та розвитку й системно працюватимемо над цим сегментом життєзабезпечення області. Крім цього, на Черкащині є власні резерви енергоносіїв. Це й видобуток біогазу, використання відходів сільгоспвиробництва та лісового господарства, використання родовищ торфу. У південно-західній частині області є поклади бурого вугілля, видобуток якого було припинено наприкінці минулого століття. Переконаний, Черкащина впорається із завданням уряду щодо мінімізації споживання «блакитного» палива.

— Життя вимагає економити на енергоресурсах. А ще — на утриманні органів влади. Які зміни відбулися, зокрема, в апараті облдержадміністрації?

— Ми провели оптимізацію управлінської структури ОДА. Реорганізували три структурні підрозділи в один департамент, удвічі зменшили кількість керівних посад. Зокрема, скорочено дві посади заступників голови облдержадміністрації. У рамках виконання програми дій ОДА «Від революції гідності — до гідного життя» загалом по обласному бюджету зменшено управлінські витрати та видатки на 7,4 мільйона гривень. Натомість ці кошти перерозподілено на соціальний захист населення. На пільгове забезпечення ліками чорнобильців спрямовано три мільйони гривень. Це найбільша сума за останні роки. Виділено також кошти на щомісячну матеріальну підтримку політв’язням та репресованим, котрі мешкають на Черкащині. Область виплатила одноразову грошову допомогу в розмірі 121800 гривень трьом родинам загиблих героїв Майдану. Готуються документи на надання фінансової допомоги родинам черкаських військовослужбовців та бійців-добровольців, які загинули у боях на сході країни.

— Болем і журбою відгукуються ці смерті... Та на зміну загиблим йдуть нові патріоти, готові захищати свою Вітчизну.

— Це завжди була справа насамперед чоловіків — сильних, мужніх, безстрашних. Черкащина відправила на захист Вітчизни півтори тисячі бійців. Ще близько п’ятсот поповнять лави української армії під час третьої хвилі мобілізації. Йдуть служити переважно добровольці, готові обстоювати свободу, честь і гідність України. Минулого місяця я відвідав тринадцятеро прикордонників. Хлопці дістали поранення у бою з терористами під Маріуполем. Бачили б ви їхні очі! Вони готові знову повернутися на передові рубежі, на кордон. Цей бойовий дух, твердість і переконаність виховав легендарний полковник, керівник Навчального центру Держприкордонслужби Ігор Момот. До останнього подиху він був на пекельних рубежах Луганщини поруч зі своїми хлопцями. І загинув, намагаючись врятувати бійців від смертоносного урагану ворожих «Градів»... Ми з почестями поховали у черкаській землі тепер уже генерал-майора Ігоря Момота, військовослужбовців, які загинули на кордоні у нерівній сутичці з противником. На честь прикордонників ми назвемо у Черкасах одну з вулиць. Звернулися також до Президента України з проханням присвоїти звання Героя України нескореному і незабутньому Ігорю Момоту. Його мужність, твердість, щира і самовіддана любов до Вітчизни завжди будуть прикладом для нинішніх і нових поколінь українців. Патріотичний дух згуртовує і окрилює, додає сил, витримки, віри. Несхитної віри у те, що ті героїчні смерті були недаремними. Ми вистоїмо, станемо ще сильнішими. І обов’язково переможемо.

Розмову вела Лідія ТИТАРЕНКО.

Фото надане Черкаською ОДА.

ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»

Юрій Олегович Ткаченко народився у листопаді 1972 року в місті Болград Одеської області. Закінчив Ізмаїльський державний педагогічний інститут, київський інститут банкірів банку «Україна». Здобув спеціальність фінанси і кредит та кваліфікацію економіста. Працював начальником відділу безпеки, головним та провідним економістом Золотоніського відділення банку «Україна» у Черкаській області. У 27 років став керуючим відділення банку «Україна» в одному з райцентрів. Згодом очолював філію АКБ «Легбанк», обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України». З 2005-го по 2010 рік — голова державної податкової адміністрації у Черкаській області, депутат обласної ради. Останні три роки працював фінансовим директором будівельної фірми, головою ради директорів ТОВ «Торгоснова» у Черкасах. З березня 2014 року призначений головою Черкаської ОДА. Характеризується як вдумливий аналітик, здібний менеджер, патріот. Риси характеру — уважність, зібраність, ініціативність. Швидко приймає рішення, бере відповідальність на себе.

Кандидат економічних наук. Заслужений економіст України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.