Сьогодні Дніпропетровський академічний театр опери і балету святкує своє 35-річчя. У цей день відбудеться святковий гала-концерт. Так, за словами директора Олександра Шароварова, «помирили» оперну й балетну трупу: і одна, і друга могли б показати виставу, гідну святкової дати. Балет, зокрема, приготував під завісу року прем’єру «Zaкулісся». Цей подарунок глядач отримав напередодні дня Святого Миколая і був від нього у захваті.
Дія відбувається у класі для репетицій. Першою сюди приходить Юна танцівниця, і під звуки фортепіано, які будять ще сонний зал, розпочинає заняття. До класу навідується Прем’єр театру, закоханий у неї. Зала наповнюється артистами і повсякденною метушнею — хтось розмовляє по телефону чи дожовує сніданок, хтось пліткує за спиною колеги, а дві Суперниці-модниці намагаються заволодіти увагою Прем’єра. З появою Педагога гармидер стихає і починається репетиція.
Несподівано в залі з’являється Новий танцівник, про успіхи якого багато говорять. Однак своє право на лідерство у цьому колективі йому ще треба довести. І він блискуче це робить, виконуючи сольний танець. Уся увага, особливо жіночої частини трупи, тепер належить новачкові. Та ось під час репетиції «Лебединого озера» він зустрічається очима з Юною танцівницею, і почуття спалахує в обох із першого погляду. Марно Прем’єр намагається повернути дівчину. Під час танцю обоє буквально розривають його чорно-білий шарф: біла половина дістається дівчині, а чорна смутком огортає Танцівника. Друг Прем’єра намагається потішити товариша, а сам не помічає палких почуттів до нього партнерки — Прими балету. Вона зневажена байдужістю коханого, їй на кожному кроці вчуваються перешіптування і насмішки. Це показано в танці білих масок у чорному просторі сцени — вони множаться, ростуть і навіть вириваються до глядацької зали.
Усі ці пристрасті, всепоглинаюча чуттєвість забарвлюють у помаранчевий, синій, червоний кольори великий круг на заднику сцени, то звужуючи його до тонкого серпика, то розливаючись повним місяцем чи великим сонцем. І музика надихає Танцівника на новий балет...
Початок другої дії вистави став продовженням антракту. Перед глядачами відкрили куліси «за тридцять хвилин до спектаклю», коли на сцені хазяйнували Монтувальники і Фея чистоти зі шваброю в руках. Раптом звідкілясь прорвалася сюди композиція Бонні Тайлора (може, вона просто звучала у Феї в голові) — й попелюшка перетворилася на принцесу. Незграбна прибиральниця, звільнившись від синього халата, стоптаних черевиків, хустки і окулярів у старомодній роговій оправі, перетворилася на маленьке диво. Вона була справжньою зіркою танцю і пережила тріумф. Хай лише на кілька хвилин, хай тільки у мріях...
Та ось завершено останні приготування, і оркестр зайняв місця в оркестровій ямі. Досі він розташовувався у глибині сцени, в задзеркаллі: через напівпрозорі дзеркала «репетиційного класу» музиканти спостерігали за життям, яке розгортається в театрі, і перекладали усі ті емоції на музику. Ніби не під музику оркестру танцювали герої, а навпаки, оркестр на ходу писав мелодію з їхнього життя. За допомогою Чайковського, Дворжака, Елгара... Нарешті останній дзвінок. Хвилина тиші. І — вибух, найвища вершина емоцій, які переживають герої, у цій музиці Равеля і в цьому заворожливому танці балерин у червоному на тлі чорного мережива сцени.
«Болеро», кажуть постановники,— то симфонічний шлягер двадцятого століття. А німецьке слово «шлягер» можна перекласти як «удар», «змах», «злет». І ти дійсно злітаєш, затамувавши подих. Потужна сила равелівської музики і надзвичайна енергетика сценічного дійства не відпускають до останнього звуку і руху...
Новий балет придумали і поставили Дмитро Омельченко (хореографія, сценографія, костюми, а також партія Нового танцівника), Юрій Пороховник (диригент-постановник) і Зінаїда Зінченко (художній керівник постановки). І ще один хвилюючий момент: Дмитро Омельченко не випадково взяв саме цю музику для фіналу. Як зізналася його мама, Зінаїда Зінченко:
— Равель — це моя історія. Тридцять п’ять років тому я вперше вийшла на сцену в «Болеро».
На знімку: по тонкому лезу «Болеро» вони пройшли босими...
Фото надано Дніпропетровським академічним театром опери і балету.
