Почну тему з розрахунку: державний норматив на одного учня — 4750 грн. на рік; заробітна плата вчителя: місячна 1600—1700, з доплатою — на оздоровлення і відпочинок — 23,1 тис. грн., і з урахуванням податків та інших обов’язкових стягнень — близько 30 тисяч.
Отже, для гарантованої оплати праці необхідно, щоб на одного вчителя припадало 6,3 учня, а з урахуванням витрат на утримання шкільного приміщення та матеріального забезпечення навчального процесу — 10-12. Таке співвідношення характерне для повнокомплектних міських шкіл.
Приклад: у престижній школі Кам’янця-Подільського працюють (орієнтовно) 68 вчителів і навчаються 960 учнів; навантаження на одного педагога — 14 школярів. Крім того, школа надає додаткові послуги, в яких зацікавлені діти та їхні батьки. Є бухгалтер. Правда, рахунку в банку немає. За таких умов ЗОШ заробляє кошти, які, звісно, надходять на рахунок міськво. І коли виникає потреба, заклад перетворюється на прохача. Такій школі надання фінансової автономії — благо, оскільки директор стає повноцінним кредиторозпорядником.
Усе залежатиме від морального рівня керівника, його професіоналізму. Відчувши смак менеджерства, він обов’язково піклуватиметься про прибутковість шкільного бюджету через максимальне завантаження вчителя. Механізм для цього простий і достатньо апробований — необхідно ліквідувати погодинну оплату праці й ввести ставки за шестигодинний робочий день. Тобто запровадити вузівську схему.
Інший приклад (також умовний) — у школі викладаються тільки основні предмети: мова і література (національна та іноземна), історія, географія, фізика, хімія, математика, комп’ютерна техніка і технологія. Для цієї вкрай обмеженої навчальної програми, як мінімум, потрібно 6 вчителів і 60—70 учнів. Таку комплектність не витримає більшість сільських шкіл.
З карти України може зникнути 14240 сільських поселень, а це 50 відсотків від загальної кількості. Отож закриття шкіл завершить реформи села, започатковані попередніми урядами. І все це збігається з часом зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Крім того, якнайменше 80 тисяч сільських вчителів залишаться поза школою. Замість них прийдуть бухгалтери — орієнтовно 10 тисяч чоловік.
Позитив шкільної автономії в тому, що конституційно закріплюється капіталізація ЗОШ, робиться крок для збереження більшості сільських поселень, практично на вищому рівні руйнуються корупційні схеми, жорсткішим стане державний контроль тощо. В освіті почне діяти принцип: вступають усі, дипломи отримують тільки достойні. Навчальні заклади ІІІ—ІV рівнів акредитації, як комерційні прибуткові установи, стануть фінансовими донорами.
Ігор РИХЛІВСЬКИЙ,професор.
Кам’янець-Подільський
Хмельницької області.
