Як полюють на мисливців

Іншомовне слово «рейдерство» увійшло в наш лексикон років десять тому, а нині відомі українські юристи вже наполегливо радять зафіксувати його в Кримінальному кодексі. Недружніх атак, як правило, зазнають найбільш успішні й прибуткові підприємства. Та останнім часом жертвами ласих до чужого добра «інтелектуалів» дедалі  частіше стають не бізнесмени, а представники громадських організацій. А це — ще одна небезпечна тенденція...

Торік Товариству мисливців та рибалок Збройних сил України рейдери зробили таку пропозицію, від якої важко відмовитися. І навіть інвестували певну суму в розвиток мисливського господарства. «Вони так добре вивчили наші проблеми, що ми погодилися, — розповідає голова центральної ради товариства Микола Гурін. — Це були троє дуже приємних і розумних молодих людей. Спрацювало й те, що один із них був сином генерал-лейтенанта, а ми, відставники, ще й досі віримо у військове братство...»

Трійця представляла іншу, місцеву громадську організацію. Незабаром у повному складі вона увійшла до товариства мисливців та рибалок, а декілька цих «приємних в усіх відношеннях» молодих людей — до керівного органу цієї громадської організації. Вони створили кілька нових регіональних осередків товариства, подавши неправдиві дані про їхній склад.

Як з’ясувалося згодом, новачки накинули оком на землі мисливських і рибальських господарств. «За нашими спинами вони вже почали переговори про продаж Бучанського рибогосподарства, яке, між іншим, існує понад 40 років, — продовжує Микола Гурін. — Там дзеркало води — 96 гектарів, є розплідник, з якого щороку випускаємо 5 тонн зарибку. Інші про таке місце для відпочинку і спортивної риболовлі тільки мріють!»

Спочатку рибалки й не підозрювали, що й самі потрапили на гачок. Як гарантію майбутніх інвестицій та інших обіцянок новачкам надали половину крісел у керівному органі товариства — центральній раді. Крім того, дозволили брати участь у конференції товариства на пільгових засадах — по два представники від кожної регіональної організації незалежно від кількості її членів, що згодом забезпечило захоплювачам потрібну кількість голосів. Решта регіональних організацій мала право надсилати на конференцію тільки по одному представнику від тисячі осіб.

У травні цього року нові члени товариства потай від решти провели конференцію, яка змінила статут цієї громадської організації та склад центральної ради. Як з’ясувалося, шість регіональних організацій, які об’єднують, за їхньою інформацією, лише 28 членів, зібралися нав’язати свою волю та вирішити долю 13-тисячного колективу товариства!

«Тоді ми почали судитися із захоплювачами, — каже Микола Гурін. — Та це не завадило Міністерству юстиції 23 листопада зареєструвати рішення «рейдерської» конференції». Щоправда, згодом Адміністративний окружний суд Києва призупинив дію наказу про реєстрацію — до вирішення всіх судових спорів навколо цієї справи. Нині долю Товариство мисливців і рибалок вирішують у семи судах різних регіонів країни.

— Щоб убезпечити себе від нападів, громадська організація має діяти відповідно до свого статуту та законів України, — коментує керівник однієї з відомих юридичних фірм Анастасія Москаленко. — Керівництво має бути добре поінформоване про роботу кожного структурного підрозділу та ретельно перевіряти інформацію, яку надають фізичні та юридичні особи, котрі хочуть вступити до організації, або контрагенти на укладення угод.

Статус члена громадської організації дозволяє рейдерам домагатися визнання недійсними рішень статутних органів цієї організації — навіть через незначні порушення закону в її статуті та іншій документації. Можна також чекати позову про нелегітимність проведення загальних зборів і прийнятих на зборах «антирейдерських» рішень. Через суд захоплювачі можуть домагатися зміни керівництва, напрямів діяльності організації або навіть її ліквідації!

Рейдери полюбляють «гру в городки» — подають позови до однієї громадської організації до різних судів кількох міст країни, щоб заплутати та виснажити супротивника. Відомі випадки, коли у справах з однаковою підставою та предметом позову кількома різними судами було винесено різні, часом протилежні, рішення. На жаль, чинне законодавство не дає однозначних відповідей на питання про місце розгляду та підсудність таких справ. Громадські організації є різновидом непідприємницьких товариств, що закріплено у ч. 2 ст. 83, ст. 85 ЦК України, але поширення загальних норм цивільного законодавства на громадські організації в суді завжди доводиться обґрунтовувати в окремому порядку.

— Зазвичай разом з поданням позову про порушення громадською організацією законодавства України рейдери подають заяву про забезпечення позову та заборону організації проводити загальні збори чи здійснювати реєстрацію змін до статуту, — каже Анастасія Москаленко. — Щоб не дозволити паралізувати діяльність організації, такі заяви потрібно неодмінно оспорювати в суді.