Із досьє «Голосу України»
Роман Ілик народився в Бориславі, що на Львівщині. Закінчив медучилище та Івано-Франківський медінститут. Кандидат медичних наук. Трудову діяльність розпочав звичайним стоматологом, потім став завідувачем ортопедичного відділення Дрогобицької стоматологічної поліклініки. Присвятивши себе політичній діяльності, не полишає наукову — доцент Львівського національного медуніверситету імені Данила Галицького. Автор 20 друкованих праць у профільних виданнях ВАК, має чимало раціоналізаторських пропозицій і два патенти України про винаходи. Вважає, що науковий потенціал України має бути більше задіяний в розробці та впровадженні державних програм і концептуальних напрацюваннях обласного рівня.
Так вважає Роман Ілик — політик, науковець і господарник
Лише чотири місяці минуло відтоді, як в керівництві Львівської обласної ради з’явилися нові обличчя. Роман Ілик був обраний на посаду першого заступника голови Львівської облради, а Петро Колодій став заступником голови. Однак і цього часу, як виявилося, вистачило, щоб у діяльності такого складного механізму, як обласний депутатський корпус, сталися зміни. Спочатку ледь помітно, а потім дедалі чіткіше рада запрацювала із значною долею прагматизму. Раптом з’ясувалося, що люди, які належать до різних фракцій, можуть дійти згоди з багатьох питань, що в конструктивних дискусіях можна шукати шляхи подолання проблем. Якщо, звичайно, насамперед зважати не на партійні інтереси, а на потреби громади.
Наша розмова з Романом Іликом — політиком нової генерації.
— Львівська облрада цієї каденції декілька разів міняла свою позицію щодо кількості заступників голови облради та їх персонального складу. З чим це пов’язано?
— Питання керівного складу облради відображає реальний «розклад» у депутатському корпусі і є результатом політичних домовленостей. Не заглиблюватимуся в історію, але цього року, після періоду затяжних політичних конфліктів, вдалося нарешті сформувати стійку депутатську більшість із представників усіх фракцій. Саме ця більшість і делегувала в керівництво облради мене і Петра Колодія.
— Цікаво, що сформована більшість в облраді складається із представників фракцій, які вважаються політичними опонентами...
— Якщо казати про ставлення до загальнополітичних процесів, то ми, звісно, займаємо різні позиції, але в нас, на щастя, збігаються думки з питань регіонального розвитку. І саме це стало стимулом до об’єднання. Шкода, що досягнення консенсусу забрало так багато часу і зовсім небагато залишилося для реальних справ. Проте ми його не марнуємо й докладаємо максимальних зусиль для позитивних змін. Бо після нашої каденції життя не закінчується. Сподіваємося, що рада наступного скликання продовжить розпочату нами роботу.
— А в чому, власне, полягає спільність підходів до розвитку Львівщини?
— Сьогодні доводиться чути з боку представників влади на місцях багато справедливих нарікань на недосконалість законодавства у сфері місцевого самоврядування, а саме: мало повноважень, надмірна централізація, перекоси в підходах до формування бюджету та ще багато чого... Ми це також розуміємо і вважаємо, що реформа місцевого самоврядування, як загалом адміністративна реформа, вже давно в Україні назріла. Але, з другого боку, такі міркування жодним чином не можуть виправдати бездіяльність та безініціативність влади на місцях. Окрім того, як засвідчив проведений нами моніторинг та аналіз, органи місцевого самоврядування, передусім обласна рада, не повною мірою використали можливості чинного законодавства.
Зізнаюся, відвідуючи інші регіони України я часто ставлю собі запитання: чому за рівних умов, а інколи й за умови гіршого наповнення обласного бюджету, в них більше порядку, кращі дороги, школи та лікарні, ніж у нас, на Львівщині? Поступово, зокрема з досвіду власної роботи в облраді, переконався, що причини пов’язані з нашими домашніми проблемами, з тим, як ми самі господарюємо. І, як з’ясувалося, ці настрої поділяє значна група депутатів. Глибший аналіз дав змогу зробити висновок: обласна рада не повною мірою використовує свої права і можливості в підходах до формування обласного бюджету. Більше того, ці підходи застарілі. Оптимізації потребують і питання виконання бюджету, контролю за коштами, виділеними областю. До речі, чинне законодавство нам це робити дає можливість. Просто, вочевидь, це раніше було нікому не потрібно. Саме над усім цим ми нині і працюємо. Ідея реально змінити ситуацію в області виявилася значно потужнішою, ніж будь-які розбіжності в поглядах на інші політичні процеси.
Передусім облрада взяла на себе ініціативу в питанні ремонту доріг. Ми не просто виділили близько 12 мільйонів гривень з обласного бюджету на ремонт доріг місцевого значення, а взяли під контроль розподіл цих коштів, проведення тендерів, а також виконання самих робіт. Раніше цим займалася облдержадміністрація, а нас просто ставила до відома. А цього року ситуація контролюється нами. І ми розуміємо, якою важливою є для Львівщини модернізація дорожньої інфраструктури. Щиро кажучи, нас загалом не задовольняє рівень виконання будівельних та ремонтних робіт, що здійснюються за кошти обласного бюджету, і нещодавно ми прийняли рішення про створення обласного управління капітального будівництва. Облрада може і повинна сама визначати та контролювати роботи, які виконуються за кошти громади. І зробить вона це, я переконаний, якісніше, ніж будь-яка інша структура, що, так би мовити, працює на підряді, нехай і державному.
— Сьогодні комісії облради працюють над формуванням бюджету області на 2010 рік. Процес складний, адже відбулися певні зміни в законі про бюджет.
— Переконаний, є багато внутрішніх резервів, які ні минулими роками, ні тепер не використовуються на Львівщині реально. Ці резерви приховані в удосконаленні підходів до планування самого бюджету. Ось, наприклад, сфера охорони здоров’я. Грошей на її потреби ніколи не вистачає. Але, з другого боку, давайте подивимося, наскільки раціонально ми їх витрачаємо. Область щороку закупляє дороге і складне медичне обладнання, яке, безперечно, потрібне. Але це обладнання переважно використовується неефективно, а деяке просто лежить на складах. Тому що, плануючи закупівлю, не подбали про виділення та оснащення приміщень для роботи, про те, щоб навчити медиків користуватися цим обладнанням і ще про багато речей, котрі не було враховано під час планування та формування бюджету. Результат — медичне обладнання морально старіє, а гроші, витрачені на його закупівлю, просто викидаються «на вітер».
Інший приклад. Львівщина є лідером з ремонту та будівництва шкіл. Але ми також, напевно, тримаємо першість і за кількістю довгобудів. Щороку гроші з державного і обласного бюджетів розпорошуються по десятках об’єктів соціального будівництва, замість того, щоб чітко визначити два-три, нехай п’ять, пріоритетних об’єктів і скласти реальний графік їх здачі.
Або ж сільське господарство. Знову-таки з обласного бюджету з року в рік виділяється понад десять мільйонів гривень на його розвиток. Ці гроші реально в рамках спеціальних програм роздаються селянам та фермерам. Але ніхто не може простежити ефективність їх використання. Водночас у нас немає жодної програми, яка б справді стимулювала розвиток селянських господарств, як це робиться у всьому світі, і не лише гарантуючи можливість отримання низьковідсоткових банківських кредитів, а ще й іншими важелями.
Зрозуміло, що нам не вдасться все одразу впровадити. Але зрушити з місця всі ці проблеми ми маємо шанс і, сподіваюся, не пропустимо його.
— Якщо не помиляюся, все це свідчить про бажання Львівської облради стати самостійнішою та самодостатнішою, і навіть перебрати на себе (правильніше сказати, повернути) деякі функції облдержадміністрації?
— Це цілком природне бажання. Окрім того, сьогодні ніхто не заперечує ідеї створення облвиконкомів, яким буде передано більшість виконавчих функцій на місцях. Та лише незначна частина областей, з яких львівські депутати беруть приклад, не стала чекати реформи як манни небесної, а почала діяти в цьому напрямі вже зараз, в рамках чинного законодавства. Я є прихильником саме таких кроків.
— Формування за партійними списками призвело до того, що сьогодні деякі райони взагалі не мають своїх представників в облраді, інші виборці майже не знають, до кого з депутатів можна звернутися задля розв’язання конкретних проблем...
— Ваші нарікання справедливі. Але вихід полягає не у зміні виборчої системи, а у вдосконаленні партійних структур, їх розвиткові. Роботу депутатів у районах можна налагодити, для цього потрібні стимули та партійна воля. Наприклад, фракція БЮТ у Львівській облраді закріпила всіх депутатів за районами і під час оцінювання діяльності враховує звіти про таку роботу. Особисто я закріплений за містом Борислав. До мене звертаються мешканці та представники влади містечка з різними питаннями. Деякі доводиться мені, в хорошому сенсі, «лобіювати» довгенько. (Так, Борислав отримав з обласного бюджету кошти на реконструкцію каналізаційної системи). А часом можна впоратися і швидко. Наприклад, під час епідемії лікарням Борислава для тяжкохворих було виділено апарат «штучного дихання», аспіратори, відсмоктувачі. І не один я, а чимало наших депутатів, коли бачили, що обласних ресурсів не вистачає, своїм коштом купували ліки для шкіл-інтернатів, для профілактики та лікування вірусних захворювань. Нещодавно я також допоміг радіо Борислава в оснащенні сучасними комп’ютерними програмами.
— Романе Романовичу, початок вашої діяльності на посаді першого заступника збігся зі складним періодом для життя Львівщини — епідемією грипу. Як медик за освітою і заступник начальника обласного штабу з боротьби із грипом, яких висновків ви дійшли?
— Особисто в мене немає значних претензій до дій місцевої влади в умовах надзвичайної ситуації. Проте цей місяць виявив значні недоліки в організації та роботі управлінських структур системи охорони здоров’я та державної санепідеміологічної служби Львівщини. Перші повною мірою відповідальні за те, що область, як з’ясувалося, має недостатньо найнеобхідніших ліків для боротьби з грипом за доступною ціною, а другі несуть відповідальність за недостатні профілактичні заходи напередодні та під час епідемії. Отож нині перед нами стоїть завдання кардинально виправити ситуацію. Львівщині необхідно прийняти концепцію розвитку мережі комунальних аптек. Цей документ уже розроблено і подано на розгляд облради. На жаль, вирішення цього питання багато років гальмується різними групами впливу. Плануємо також вжити низку заходів, щоб у співпраці з органами центральної влади поліпшити роботу санепідеміологічних служб області в питанні профілактики інфекційних захворювань.
Ми маємо бути готові до другої хвилі епідемії, і не казати потім, що заскочила вона нас зненацька. Працювати на випередження, і не тільки стосовно цього питання, влада має постійно, і робити це вміло і вправно. (Інакше навіщо люди нам довірили свої голоси?). І тут я цілком погоджуюся з Ж.-Ж. Руссо: «Немає нічого небезпечнішого за владу в невмілих руках...»
