Життєві шляхи тернополян Івана Галашина і Юліана Лози (на знімку) то сходилися, то розходилися. Підлітками познайомились вони в торговельній школі, яка діяла в Тернополі під час окупації німцями. Іван воював: він учасник бойових дій, інвалід ІІ групи. Після війни хлопці вчилися у Львові: Юліан — у політехніці, Іван — в університеті на економічному факультеті. Ім’я Івана Галашина добре відоме: піввіку віддав він роботі у фінансових органах області, займався доходами, започатковував податкову службу. Нині, щоправда, багато чого не може зрозуміти в її роботі. Наприклад, як можна наперед збирати податки? Юліан Лоза здобув фах інженера-теплоенергетика й багато років працював в інституті «Діпроцивільпромбуд», за проектами якого забудовувався Тернопіль, викладав у політехнічному. Одне слово, потрудилися друзі за свої вісімдесят з «хвостиком» на славу рідного міста й держави. А ще виховали по двоє дітей, нині гордяться онуками й тішаться правнуками. Юліан Максимович, наприклад, похвалився, що його правнук — повний тезка свого прапрадіда. Отже, не переведеться їхній рід.
Нині друзі зустрічаються частіше, ніж у молодості. Обоє на заслуженому відпочинку, тож мають більше вільного часу. А ще єднає їх «Голос України». Головну газету України (за висловом Івана Михайловича) читають практично з початку її виходу. Оскільки обидва активно цікавляться політикою, культурою, вболівають за долю України, то тем для обговорення знаходять багато. Особливо цінують газету за те, що вона політично незаангажована, подає різні думки, погляди. «Одне слово, — каже пан Іван, — є пожива для мізків, а вже хто захоче, зробить для себе висновки». Пан Юліан показує папку з газетними вирізками. Найбільше йому до вподоби рубрика «Історія краю». І не дивно, адже два захоплення — інженерія та історія йшли в його житті паралельно. Юліан Лоза — автор книги про рідне село Петриків, що під Тернополем.
Познайомилася я з відданими читачами нашої газети, коли вручала їм призи від «Голосу України». Пан Юліан виграв футболку й кепку з логотипом газети, а пан Іван — тканини виробництва ВАТ «Текстерно». Зраділи вони також і книзі «Еволюція влади», календарям. Побажали щасливого Нового року й гарних різдвяних свят колективу газети та всім її читачам.
І вам козацького здоров’я та всілякого благополуччя, шановні Іване Михайловичу та Юліане Максимовичу. Так тримати!