Конституційний Суд зобов’язав Верховну Раду невідкладно виконати його рішення від 16 травня 2007 року щодо законодавчого врегулювання питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади.
Також в оприлюдненому вчора рішенні КС вказав, що положення пункту 4 частини п’ятої статті 116 Закону України «Про судоустрій України», згідно з яким Рада суддів України вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим законом, у системному зв’язку з положенням його першого речення частини п’ятої статті 20 треба розуміти так, що Рада суддів України повноважна давати рекомендації стосовно такого призначення тому органу (посадовій особі), який законом наділений цими повноваженнями.
Вирішуючи питання, КС виходив, зокрема, з такого. У законі передбачено, що з’їзд суддів України — це найвищий орган суддівського самоврядування, а Рада суддів є вищим органом суддівського самоврядування у період між з’їздами суддів України, та визначено правові основи їх функціонування. Відповідно до пункту 4 частини п’ятої статті 116 закону, до повноважень Ради суддів віднесено вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених законом, а тому зміст цієї норми слід аналізувати в сукупності з іншими його нормами, зокрема статтею 20. У частині п’ятій статті 20 закону визначено повноваження Ради суддів України (ради суддів спеціалізованих судів) давати рекомендації стосовно призначення суддів на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення з цієї посади.
Отже, дане положення необхідно розуміти як таке, що дає Раді суддів України право вирішувати питання про рекомендацію кандидатури конкретного судді для призначення його на посаду голови суду, заступника голови суду. Така рекомендація є обов’язковою складовою законодавчо визначеної процедури вирішення кадрових питань. Тому орган (посадова особа), повноважний приймати рішення про призначення на відповідні посади чи звільнення з них, не має права на свій розсуд без відповідної рекомендації це вирішувати.
Нагадаємо, що КС у рішенні від 16 травня 2007 року
№ 1-рп/2007 визнав неконституційним положення частини п’ятої статті 20 закону, відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом, і рекомендував Верховній Раді невідкладно в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення судді на вказані посади. Проте Верховна Рада не прийняла відповідного закону. У свою чергу Рада суддів України 31 травня 2007 року прийняла рішення № 50 щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення їх з цих посад, яким визначила, що саме вона є єдиним повноважним на це суб’єктом. Необхідність наділення себе повноваженнями призначати суддів на адміністративні посади та звільняти їх із цих посад Рада суддів обґрунтувала тим, що 1 червня 2007 року закінчувалися повноваження більш ніж 300 голів і заступників голів судів загальної юрисдикції, і зволікання з призначенням суддів на вакантні посади до законодавчого врегулювання цього питання могло призвести до дестабілізації судової системи, ускладнень в організаційному керівництві діяльністю судів, а отже — до погіршення стану правосуддя в державі та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
Перший заступник Олександра Пасенюка призначив сам себе в. о. голови ВАСУ
Перший заступник голови Вищого адміністративного суду України Микола Сірош призначив себе в. о. керівника ВАСУ, видавши відповідний наказ.
Перед цим М. Сірош скасував наказ колишнього голови суду Олександра Пасенюка № 502-к від 21 грудня 2009 р., яким Пасенюк призначив себе в. о. голови ВАСУ до призначення нового керівника суду. До речі, цей наказ О. Пасенюк видав на підставі постанови Президії Вищого адміністративного суду України від 21 грудня цього року «Про виконуючого обов’язки Голови Вищого адміністративного суду України». Слід також зазначити, що до цього Рада суддів рекомендувала О. Пасенюка на призначення головою Вищого адміністративного суду.
У мотивувальній частині наказу М. Сіроша вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону «Про судоустрій України» голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п’ять років. Строк перебування Пасенюка О. М. на посаді голови Вищого адміністративного суду України закінчився 22 грудня 2009 року, а відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про судоустрій» у разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки виконує перший заступник голови. М. Сірош вважає, що «іншого порядку покладання обов’язків голови вищого спеціалізованого суду, у тому числі за рішенням президії суду, законом не передбачено».
На підставі викладеного М. Сірош наказав собі з 23 грудня 2009 року приступити до виконання обов’язків голови Вищого адміністративного суду України.
Отже, правова невизначеність порядку призначення суддів на адміністративні посади призводить до таких кадрових колізій і може негативно позначитися на якості відправлення правосуддя, особливо під час проведення виборів у країні.
