Одночасно з угодою про реадмісію Верховна Рада ратифікувала й угоду між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз. Під час розгляду цих документів особливо наголошувалося на тому, що ці дві угоди взаємопов’язані, тобто: «якщо не буде однієї угоди, то не буде й іншої». До переліку «спрощенців» потрапили бізнесмени, офіційні особи центральних та місцевих органів влади, постійні члени офіційних делегацій, журналісти, спортсмени, професійні перевізники, члени екіпажів поїздів, особи, які беруть участь у науковій, культурній та мистецькій діяльності, у тому числі в університетських та інших програмах обміну, загалом 10 категорій громадян України. А стаття 12 угоди передбачає створення Спільного комітету експертів, котрий покликаний моніторити виконання її положень.

 

Разом з тим парламент, не покладаючись цілковито на спільний з ЄС моніторинговий комітет, 15 січня 2008 року ухвалив постанову «Про забезпечення прав громадян України на свободу пересування». Зокрема, Кабінету Міністрів доручалося проаналізувати результати імплементації цих угод та «внести до Верховної Ради узгоджені пропозиції органів виконавчої влади щодо шляхів забезпечення прав та інтересів громадян України в контексті реалізації вищезазначених угод». Як зауважив тогочасний очільник парламенту Арсеній Яценюк, після проведення відповідного моніторингу до Верховної Ради буде запрошено прикордонників та міліцію, тож депутати зможуть почути реальний звіт про те, «на скільки було спрощено візовий режим та чи взагалі його було спрощено» та якою є ситуація з нелагальною міграцією і з облаштування центрів тимчасового утримання осіб, що підпадають під дію угоди про реадмісію.

Схоже, що таке обговорення давно на часі. Бо хоч минулого тижня міністр закордонних справ Петро Порошенко під час спільної прес-конференції з польським колегою Радиславом Сікорським спрогнозував запровадження безвізового режиму України з ЄС до проведення чемпіонату Євро-2012, може так статися, що безвізовий режим стосуватиметься лише власників квитків на футбольні матчі. Тим паче, що в спільній декларації саміту Україна—ЄС, котрий відбувся на початку грудня в Києві, всього лиш констатується, що «лідери ЄС та України оцінили прогрес у діалозі, розпочатому у 2008 році з метою підготовки відповідних умов для започаткування безвізового режиму у довготерміновій перспективі». Таким чином, якщо запровадження безвізового режиму для українських громадян відкладене у довгу шухляду (не в останню — через необлаштованість південно-східних кордонів України), то угода про реадмісію починає діяти в умовах цих само відкритих для нелегальної міграції кордонів.

А поки бюрократи з ЄС та України розповідатимуть чи то про «створення дорожньої карти, яка наближує Україну до запровадження безвізового режиму», чи про «подальші конструктивні дискусії щодо спрощення візового режиму», українські громадяни — навіть із куцого привілейованого переліку — залишатимуться безправними прохачами в передпокоях посольств. Одним зі свідчень нинішнього стану справ зі «спрощенням візового режиму» для українських громадян є відкритий лист відомого правозахисника, публіциста, релігієзнавця Мирослава Мариновича, який ми публікуємо.