На третину більше житла, ніж торік, збудовано цього року вінницьким концерном «Поділля». Це за того, що загалом у державі, за статистикою, обсяги будівництва житла скоротились удвічі. Як вінницьким будівельникам удалося «перехитрити» кризу? Думками з цього приводу ділиться керівник концерну «Поділля», заслужений будівельник України, кавалер ордена «За заслуги», депутат Вінницької облради Тимофій ГІРЕНКО (на знімку).
Гроші люблять тишу, а наша справа — стабільність
— Найважливіша запорука нашого успіху — це довіра забудовників до концерну, — каже Тимофій Гіренко. — Ми жодного разу не підвели їх зі здачею житла. Жоден об’єкт не заморозили. Люди нам вірять — це дуже важливо. Без будь-яких побоювань вкладають кошти в будівництво житла. Хотілося б, щоб у новому році люди стали заможніші. Без цього держава не зможе бути міцною і багатою. Скориставшись довірою забудовників, ми переглянули свої можливості і завдяки більш напруженій ефективній роботі скоротили терміни здачі об’єктів в експлуатацію на 2—7 місяців. Тим самим збільшили кількість зданих квартир. Повірте, якість їх не погіршилась. Вдалося так організувати роботу, що на жодному з об’єктів не зупиняли будівництво. Стабільність у нашій галузі дуже важливий чинник. Банкіри кажуть, що гроші люблять тишу. У мене свій вислів: будівництво любить стабільність
Новий мікрорайон «Академічний»
— У першому півріччі наступного року ми запланували здати в експлуатацію триста квартир, — продовжує Тимофій Гіренко. — Нині лише сорок із них вільні. Решту продано. Це свідчить про те, що у Вінниці сьогодні реальний дефіцит житла. Скільки будемо здавати житла у другому півріччі наступного року, поки що не визначили. Виходитимемо з попиту. Запланували ввести в експлуатацію близько 40 тисяч квадратних метрів квартир, а також майже 10 тисяч квадратних метрів комерційних об’єктів. Будувати будемо переважно в мікрорайоні «Поділля». Продовжимо будівництво і в районі вулиці Квятека та в мікрорайоні Вишенька. Заплановано почати забудову ще одного нового мікрорайону — «Академічний». Там будуть котеджі, таунхауси, вся необхідна інфраструктура. Ми розраховуємо на середній клас. Уже прокладаємо водопровід, каналізацію. Мережа освітлення є. Навесні розпочнемо спорудження перших тридцяти котеджів. Наступного року також будемо реконструювати промислову групу концерну. З метою зменшення споживання газу модернізуватимемо Качанівський цегельний завод та виробничі лінії підприємства «Поділлязалізобетон». Переоснастимо й підприємство «Вінбудіндустрія». Будемо випускати дерев’яні європейські вікна. Їх встановимо в нових котеджах.
Брати кредити — те саме, що чіпляти зашморг на шию
— Чи користуємося кредитами? — перепитує співрозмовник. — Останній раз позичали в банку гроші у 2007 році під 16 відсотків річних. Нині плата за користування кредитом зросла більш як удвічі — до 30—35 відсотків річних. Це щось фантастичне. Якщо ми братимемо такі кредити, то це означає, що вартість квадратного метра зросте. Адже ці відсотки необхідно закладати у вартість житла. Ми закриваємо кредитні лінії, повністю розраховуємося з банками. Сьогодні працюємо на своїх обігових коштах.
Важко уявити, як на рівні держави не розуміють простих речей. Дали б банки тим-таки забудовникам кредити під невеликі відсотки — запрацювали б будівельники. А з ними й вісім суміжних галузей — залізничники, що перевозять продукцію, транспортники... Люди купували б житло, а отже, меблі, сантехніку. Тобто запрацював би весь економічний ланцюжок. Населенню необхідно створити умови для придбання житла — зробити іпотечне кредитування розумним. Якщо ми вважаємо, що в попередні роки у нас була грамотна іпотека, — ми помиляємося. Це не іпотека, коли кредити дають всім підряд, без докладного аналізу доходів людини. Ми самі свідомо заганяємо доходи в тінь. Якщо б людина знала, що їй під час отримання кредиту потрібно показати доходи, їй було б невигідно отримувати зарплату в конвертах. Сорок відсотків економіки країни в тіні! Поміркованими відсотками (12—14) за іпотеки банки витягнули б кошти населення, які сьогодні на руках, і пустили б їх в економіку.
Купує квартиру, а платить хтозна за що
— Необхідно зняти навантаження на квадратний метр, — співрозмовник дивується, як цього не розуміє держава. — Нашарування на метр житла у вигляді інвестиційної складової, страхування, до речі, подвійного, будівництва мереж — загалом це приблизно двадцять відсотків вартості квадратного метра. Чому людина, яка купує житло, повинна сплачувати за прокладання мереж, будівництво дитсадка, «годувати» страхові компанії?
Не можу не сказати ще про одну хитрість у ставленні до забудовника. Зробили на рівні держави так, що кошти до забудовника йдуть через банк. Це з метою недопущення зловживань на ринку житла. А хто проаналізував, скільки коштів від покупця через банки не дійшли до забудовника у кризовий період. Тобто людина проплатила за житло, а кошти банк спрямував на свої потреби, і забудовник цих коштів не побачив. Уже не кажу про відсотки банків. Досі не створено Всеукраїнський реєстр забудовників для того, щоб люди знали, з ким мають справу під час придбання житла. А це могло б запобігти таким випадкам, як з Елітою-Центром. Кількість дозвільних документів при будівництві житла теж не витримує критики. Необхідно також підготувати фахову базу з багатьох моментів — починаючи від відведення землі під будівництво і закінчуючи останнім цвяхом під час будівництва. Для житлового будівництва повинна існувати своя універсальна програма пільгових орендних ставок. Необхідно дати більше прав проектантам. Регламентувати їхні ліцензії. Житло — це соціальний продукт і держава має створити всі умови для його придбання. Кредитні ставки для тих, хто бере кошти на будівництво житла, мають бути одні. А для тих, хто бере на комерційні об’єкти, — інші.
Скільки житла треба?
— Щороку у Вінниці, за моїми підрахунками, необхідно вводити в експлуатацію близько 100 тисяч квадратних метрів, тобто 10 будинків, — уточнює Тимофій Гіренко. — У 2010 році, за моїми прогнозами, вінницькі забудовники введуть в експлуатацію близько 50 тисяч квадратних метрів. Удвічі менше за потребу. Є реальна загроза того, що найближчими роками у Вінниці буде дефіцит житла. У 2008 році забудовники практично не закладали нульових циклів будинків у зв’язку із кризою. Працювали на добудові об’єктів. У середньому один будинок будують до трьох років, ураховуючи процедури погодження та документації. Якщо не було нульових циклів, це означає, що у 2010—2011 роках будівництво у Вінниці істотно скоротиться.
— Отже, зросте вартість квартир?
— Саме так, квадратні метри подорожчають. З новими цінами на газ ми вже будемо спостерігати зростання вартості житла. Забудовники працюють на рівні від 3 до 10 відсотків рентабельності. На початку року в будинках, які будує концерн, вартість квадратного метра була 5600 гривень. На кінець року — 5800. З нового 2010-го буде щонайменше 6000. Собівартість нижча за 6000 — це вже межа збитковості. А хто працюватиме собі у збиток? До тридцяти відсотків матеріалів, що використовують на будівництві, — імпортні. Коливання з курсом валют теж внесли свої корективи. Можу сказати точно — здешевлення житла не буде. Принаймні в центральних регіонах, де ціна була і є помірною. Бо є регіони, де ціна була явно завищена. Це Київ, Одеса та інші міста-мільйонники.
Традиційно до Новорічного свята ми реалізуємо певну кількість квартир зі знижками. Цьогоріч визначили, що це буде 10 квартир зі знижкою 10 відсотків. Це наш подарунок вінничанам. Зі святом вас, шановні земляки!
Ірина БУЛГАКОВА,Віктор СКРИПНИК.
Вінниця.
Фото надано концерном «Поділля».
