Скоротити споживання дорогоцінного газу можна за рахунок зниження втрат тепла на опалення житла українців — сходяться на думці експерти ЖКГ. Потенціал економії в цьому напрямку величезний, щоправда, якщо нічого не робити, то можна десятиліттями продовжувати спекулювати на темі величезного «списку заходів з підвищення енергоефективності». Але це вже не по кишені. Потрібен чіткий план дій, визначений у часі.
Де й скільки втрачаємо?
Зима завжди приходить зненацька, принаймні для працівників деяких теплокомуненерго. Восени жителі багатьох мікрорайонів традиційно перескакують через численні траншеї. Триває латання іржавих труб ще радянського періоду, які не витримують напору й температури теплоносія. А лабіринти прокладання теплотраси житель може спостерігати не тільки з-під ковша бульдозера, але й, як справжній мольфар, через товщу земну. З випаданням першого снігу можна відстежити за проталинами — «ось вона, схема теплопостачання мого житлового району».
Дослідження показують, що майже 7% тепла втрачається на ділянці генерації, ще від 25% — при транспортуванні, але справжній Клондайк потенціалу економії — це наші неутеплені будинки. На цій ділянці втрати теплової енергії становлять майже 40%, йдеться у звіті Німецького товариства міжнародного співробітництва GІZ, зробленому разом з вітчизняними фахівцями ще 2011 року. У тому ж році, за даними статбюлетеня, на опалення житла українців пішло приблизно 23,7 млрд. куб. м газу. Це і приватний сектор, і багатоквартирні будинки. Легко підрахувати, скільки природного газу ми витратили на «опалення» навколишнього середовища.
Масштаб щорічних втрат тепла величезний. Показники питомого споживання теплової енергії на опалення будинків в Україні удвічі вищі від європейських.
Сучасним європейським стандартам ефективності будинків відповідають у нас кілька відсотків новобудов, невелика кількість будинків, які дбайливо утеплили самі хазяї, або одиничні «галочні» об’єкти бюджетної сфери, що пройшли термомодернізацію на грантовські гроші. Такими будинками в нас пишаються, роками показують один одному під час численних конференцій на теми енергозбереження. Але до масового утеплення так досі й не дійшло.
З чого починати?
«Тепло губиться в котельні на етапі генерації, далі в теплових мережах і в кінцевого споживача — у наших квартирах», — прокоментував ситуацію заступник директора департаменту стратегічного планування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг Олексій Корчмит. У своєму виступі в Одесі на Національній конференції «Енергоефективна модернізація багатоповерхових будинків» експерт стверджував, що найраціональніше почати зі слабкої ланки, а це саме житловий фонд.
Але й тут потрібно підготуватися. Спочатку необхідно організувати повний облік енергоресурсів, забезпечити регулювання їх споживання й уже потім проводити модернізацію. «За даними ЄБРР, на модернізацію всього житлового фонду Україні може знадобитися 400—500 млрд. гривень. Це від 1,5 до 2,7 млн. гривень на будинок, залежно від переліку заходів щодо енергозбереження», — зазначає Олексій Корчмит.
Затратно, але необхідно. Експерти прогнозують, що впровадження енергоефективних заходів у всьому житловому фонді країни може забезпечити економію газу до 10,6 млрд. куб. м газу на рік. А це згодом окупить витрати й зробить наші будинки не тільки теплими, а й гарними.
Чому гальмується програма енергоефективного будинку
Чому? Та тому, що досі це вважали нерентабельним. Утеплення будинку — справа складна, дорога, а електроенергія й газ для житлового сектору роками субсидіюється державою. Тому що тарифи в нас категорія скоріше не економічна, а політична. Якому лідерові держави або главі партії хочеться бути людиною непопулярною. Таким мироїдом, який візьме й відпустить ціну до ринкової?
Тому що ціни не відображають реальних витрат, жителі поки що не бачать особливого сенсу у твердій економії енергоресурсів у себе вдома, а енергетичні компанії — у фінансуванні заходів з підвищення енергоефективності.
Але зараз усе змінилося. У країни немає запасу міцності, дешевого газу більше не буде. І заощаджувати ресурси доведеться без тривалої підготовки, і швидше за все не винаходячи велосипед, а звернувшись до кращого світового досвіду.
Досвід сусідів
Європейські країни мають не тільки схожі погодні кліматичні умови, а й ті самі завдання з утеплення багатоквартирного житлового фонду. Пару десятиліть тому жителі Східної Європи зіштовхнулися із проблемою неощадливого використання ресурсів, що подорожчали, особливо на обігрів типового панельного житла. Тоді в Євросоюзі звернули особливу увагу на питання енергоефективності будинків. І сьогодні, скорочуючи споживання дорогих вуглеводнів, країни ЄС попутно вирішують завдання зменшення викидів СО2.
Законодавство ЄС суворо контролює витрати енергоресурсів. Понад 20 років тому була прийнята Директива про енергетичну ефективність будинків (EPBD). Вона вимагає від країн Євросоюзу дотримання низки стандартів і норм енергоефективності для будинків: свої нормативи існують для нових і модернізованих споруд.
Створено спеціальну систему сертифікації будинків, розроблено методику розрахунків їх енергоефективності. У ФРН без такого сертифіката неможливо продати чи орендувати житло. При цьому держава своєю чергою забезпечує громадянам підтримку проектів з енергоефективності.
Передбачено систему відповідальності за порушення вимог директиви. Найвищі штрафи і суворі санкції порушник може одержати в Нідерландах і Бельгії.
У країнах працює ціла мережа інформаційних центрів, де кожен може одержати консультацію фахівця. Велика увага приділяється підготовці незалежних експертів.
Ухвалення вітчизняного закону затягується
Щоб підвищити енергоефективність української економіки, в Україні останніми роками теж ухвалили низку законодавчих актів. Основний з них «Закон про енергозбереження» і галузева програма «Підвищення енергоефективності в будинках на період 2010—2015 рр.». Наміри благі й, здавалося б, через рік можна ухвалювати переможні звіти. Але без чітких індикаторів їх виконання із вказівкою джерел фінансування й реальних відповідальних реалізація гальмується.
Директива ЄС (EPBD) також знайома нашим парламентаріям, на її основі навіть розроблявся відповідний закон про енергоефективність у будинках. З 2010-го він десь припадає пилом у комітетах. Напевно, ніколи було вивчити проект закону й прийняти його ще чотири роки тому.
Зате тепер, у наших новітніх умовах, часу на стаєрську дистанцію в нас немає. Країна повинна рвонути з низького старту чи змусити українців жити в холоді найближчі роки. Зрозуміло, що патріотизм деякий час зігріватиме співгромадян. Але якщо при цьому дороге тепло, як і раніше, тікатиме через стіни, дахи, вікна й діряві теплотраси, винуватцям теж можуть зробити «холодну»!
Фото автора.
Київські новобудови. В Україні для нового будівництва нормативами передбачено клас енергетичної ефективності не нижче ніж «C». Клас енергетичної ефективності будинку позначається латинськими літерами «A», «B», «C», «D», «E», «F»; причому літера «A» відповідає будинкам з найкращими показниками енергетичної ефективності, а «F» — будинкам, що мають найгірші показники.
