Хто збере вершки?

Те, про що так довго і, здавалось, безнадійно мріяли тисячі власників корів, нарешті збулось: з нового року уряд задекларував мінімальні закупівельні ціни на молоко і м’ясо. Якщо ще кілька місяців тому можна було почути про те, що окремі заготовачі не платили людям і по гривні за літр молока, то тепер ціна навіть за сировину другого гатунку не може бути меншою від 2,12 гривні. Вартість же вищого та першого сортів не менше 2,5 — 2,6 гривні за літр. Звістка ця не могла не порадувати людей, котрі тяжко трудяться, заробляючи на молоці.

Однак варто було взятись за підрахунки всім, хто причетний до цієї ґалузі, як стало очевидним, нові розцінки можуть призвести до ... банкрутства. А споживачі не тільки із низьким, а навіть із середнім рівнем достатку беруться за голову: невдовзі пакет молока вже важко буде купити і за червонець.

Тож спробуємо пройти по ціновому молочному ланцюжку від хліва до прилавка.

Ольга Григорівна майже щодня долає відстань у кілька кілометрів від приміського села до імпровізованого базарчика в одному з мікрорайонів. З собою — кілька пляшок молока. Хоча інколи й доводиться простояти з ними кілька годин, втім, торгівлею жінка задоволена. Зараз «півторашка» йде за вісім гривень. Це дорожче, ніж на ринку, куди з’їжджаються на електричці продавці з районів. Там кожний поспішає все збути дуже швидко, аби встигнути на зворотний рейс, тому й змушений ставити мінімальну ціну.

Якщо Ольга Григорівна продасть кілька пляшок — уже можна з півсотні заробити. Але в черзі до неї покупці не стоять. Навпаки, багато хто поспішає до фірмового молочного кіоску, котрий якраз напроти. І не тому, що там молоко жирніше та смачніше. Для багатьох головний аргумент — дешевша ціна. Навіть якщо вона менша лише на п’ятдесят копійок. Тому й на перспективу підняти вартість молока ще на кілька гривень жінка дивиться скептично. Хто ж його тоді купуватиме?

Але молоко «базарне» і те, що йде заготовачам — це наче два різні продукти. На ринок свій товар можуть завезти одиниці. А більшості селян доводиться мати справу із закупівельниками, котрі самі ж і диктують ціни.

Нові розцінки — не такі вже й захмарні: за бідон молока і двадцятки не заробиш. Але навіть це не порівняєш із тими 90 копійками, за які вимушені були продавати молоко влітку. Хоча зимові ціни традиційно зростають, і вже зараз молоко збирають по півтори гривні, зате його помітно поменшало. Тому по-справжньому заробити на молоці людям не вдається.

Саме так ситуацію прокоментував керівник сільгоспкооперативу «Летава», що в Чемеровецькому районі Михайло Шаповал. Було б неправдою сказати, що вища ціна за продукцію не радувала б керівників господарств. Хоча ферми і тепер залишаються однією з найрентабельніших ланок аграрного виробництва, і щодня приносять живу копійку. Причому, що більша ферма, кращі умови, якісніше молоко — то і ціни вищі. Тож новими цифрами там не здивуєш. Саме для таких виробників вони діють вже давно.

Та, зрозуміло, що мінімальна ціна потягне за собою і верхню планку. Тепер можна спостерігати різницю у два, а то й три рази. Коли так, то скільки ж коштуватиме літр сировини з великої ферми? Ці прогнози насторожують керівників. Вони ж то добре знають, що запросити можна і вдесятеро більше, от тільки хто заплатить?

Щоб не було так, що із своїм молоком ніде буде подітись. Адже подібна історія вже відбулась на ринку м’яса та переробки. Варто було цінам підскочити, як ринок швидко заповнив дешевий імпортний сурогат. Можна не сумніватись, якщо тільки з’явиться прогалина, і для молока швидко знайдеться штучна заміна, а це для ферм просто катастрофа.

Після довгих років постійного скорочення тваринництва, загибелі десятків ферм, окремі господарства тільки почали відроджувати галузь. Щоб зібрати добре дійне стадо, збудувати сучасну ферму — потрібні чималі капітали і довгі роки. Зате недосконалою ціновою політикою все це може бути зруйнованим просто за мить. Адже як тільки переробники відмовляться від дорогої сировини, мало хто із аграріїв потягне власну переробку.

У всьому світі молочарі намагаються зберегти свої таємниці. І саме завдяки цьому існують відомі бренди та делікатеси. Українське молочне виробництво теж не без секретів. От, правда, стосується воно не так технологій, як фінансової сторони справи. Для більшості так і залишилась нерозгаданою загадка, чому при літніх закупівельних цінах, менших від гривні, і зимових, котрі для ферм сягають трьох, ціна на готову продукцію залишається майже без змін.

Якщо йти за цією логікою, то вже сьогоднішні розцінки подекуди перевищують задекларовані нові. Тоді чому одразу виникло припущення, що останні призведуть до здорожчання молокопродуктів ледь не удвічі?

Заради об’єктивності варто зазначити, що високі ціни заводи платять лише обраним фермам, а масові закупівлі молока у населення йдуть все-таки за значно нижчими. Не відкинеш і всіх тих фінансово-економічних труднощів, з якими стикається кожне виробництво, а не тільки молочна переробка. Та навіть попри це окремі види продукції залишались фантастично прибутковими. То, може, варто було б просто проконтролювати апетити молочарів, і нові закупівельні ціни нікого б не злякали?

Однак не все так просто, і не варто шукати винуватців тільки на підприємствах переробки. Адже і там добре розуміють, що у кожної ціни є своя межа, яку ставить покупець.

Споживач просто збитий з пантелику всіма прогнозами. Для родин із низькими достатками вже й теперішня ціна у майже п’ять гривень за літровий пакет молока є не надто доступною, не кажучи вже про сири, сметану, масло і такі делікатеси, як йогурти та молочні десерти. Тому вони навіть припустити не наважуються, що вартість цієї продукції зросте практично вдвічі.

Чомусь мимоволі пригадалась ситуація, коли в гості приїхали друзі із Греції. Вони просто натішитись не могли, що їх маленька донечка могла досхочу напитись ... кефіру. Бо, як з’ясувалось, вдома для їхньої родини продукт цей такий дорогий, що ним вони тільки зрідка можуть побалувати малечу. І це за того, що молода сім’я доволі легко справляється із кредитами за квартиру та машину.

Тоді все це видалось чимось ірреальним. Тепер розумієш, що і ми наближаємось до чогось подібного. Тільки з тією різницею, що список із недоступних кредитів, квартир, машин для багатьох наших родин поповниться ще й кефіром.

Невже із ситуації немає виходу? Напевно, є. Але, шукаючи його, не можна обмежитись лише одним кроком, навіть таким, як декларування мінімальних цін. Обійтись без інструменту розумних дотацій в цих пошуках навряд чи можливо. А от він якраз і відкидається.

З 24 листопада скасовано дотації за зданий літр молока. Тепер ідуть теоретичні дискусії, за що ж варто доплачувати: за молоко чи за утримання худоби. А на практиці вийшло, що одні доплати відмінили офіційно, інші просто не підтвердили грошима. Виходить, що державна казна не готова брати на себе будь-які витрати на підтримку селян, господарств і переробників. Знайшовся простіший варіант: фінансовий тягар просто перекладений на плечі покупця. Бо врешті-решт саме йому доведеться оплачувати і нові закупівельні ціни.

Хмельницька область.