Реадмісія сприяє діалогу про спрощення візового режиму з країнами Євросоюзу

З 2010 року наша країна має розпочати реадмісію нелегальних мігрантів, які потрапили до країн Європейського Союзу з так званих третіх країн. Про особливості цього процесу, роль України і готовність до такої роботи наша бесіда із заступником міністра внутрішніх справ Василем МАРМАЗОВИМ (на знімку).

— Ця угода вже набула чинності з моменту її ратифікації Верховною Радою, за виключенням положень, які стосуються реадмісії громадян третіх країн. У повному обсязі угода набирає чинності з 1 січня 2010 року.

Отже, угода фактично вже діє. Реадмісія стосовно громадян України не має масового характеру, а щодо громадян третіх країн, стосовно яких буде доведено, що вони потрапили на територію Європейського співтовариства з України, і компетентні органи України дадуть згоду на їх прийняття, то в цій частині угода почне діяти з 1 січня 2010 року.

— Реадмісія загалом — це передача  з території однієї країни та приймання на територію іншої країни осіб, які нелегально прибули до держав, в яких вони були затримані і де було встановлено їхній статус як нелегальних мігрантів, а також повернення цих осіб до країни їх громадянської належності чи постійного проживання.

— Абсолютно правильно. Якщо відповідно до Угоди буде беззаперечно доведено, що громадяни України чи громадяни іншої держави потрапили на територію країн Європейського співтовариства через нашу країну і компетентними органами України (а на сьогодні це Адміністрація Державної  прикордонної служби, Міністерство внутрішніх справ) дана згода на їх прийняття, то такі особи підпадають під реадмісію. Тобто їх буде повернуто в Україну для подальшої передачі до місця їхнього проживання. Ще раз хочу підкреслити: реадмісія застосовується лише до осіб, які не просто задекларували, що вони потрапили на територію країн Європейського співтовариства через України, а якщо це буде беззаперечно доведено. Реадмісія — це багатогранна процедура, яка вимагає ідентифікації особи, направлення документів до українських компетентних органів та отримання їх згоди на прийняття особи.

У випадку реадмісії громадянина України, ця особа повертається до України і продовжує проживати на нашій території. У випадку реадмісії громадян третіх країн, то цих осіб буде поміщено в пункти тимчасового утримання. Протягом часу їх перебування в цих пунктах буде вирішуватися питання про відправку ідентифікованого нелегального мігранта до його країни. Але ми прогнозуємо, що будуть випадки, коли ці особи прибуватимуть без документів, просто маючи проїзний документ, виданий компетентними органами європейських країн. Ось тоді треба буде вирішувати питання, що з ними робити далі. Це найбільш складна категорія осіб, яка вимагатиме проведення перемовин з дипломатичними установами країн, з яких прибули ці особи, здійснення додаткових заходів щодо встановлення (ідентифікації) особи. У нас уже напрацьовано певну практику, механізми ідентифікації особи, починаючи з індивідуальної роботи з реадмістованим, закінчуючи використанням інформаційних баз даних, залученням можливостей дипломатичних установ країн мігрантів на території України чи в сусідніх країнах. Це справді непроста, рутинна робота, яку теж треба комусь робити.

— Після укладання угоди урядом було затверджено план її реалізації, де за кожним відомством закріплена його сфера відповідальності, визначено конкретні напрями. За нами було закріплено створення та організацію належного функціонування пунктів тимчасового утримання нелегалів. Була проведена колосальна робота й українськими фахівцями, й європейськими експертами. Сьогодні ці пункти облаштовано відповідно до європейських стандартів і хто їх відвідує (представники міжнародних організацій, журналісти, правозахисники), констатують, що, справді, ці пункти абсолютно безпечні як для осіб, котрі там перебувають, так і для місцевого населення. Останнє дуже важливо, враховуючи чутливість цієї теми. Вони є тими об’єктами з розгалуженою інфраструктурою, яка дає можливість ввести робочі місця, враховуючи, що ці об’єкти створюються в таких місцях, які не є надзвичайно розвинуті з точки зору можливості працевлаштування. Це певний результат, над яким МВС працювало в період 2007—2008 років. Пункти утримання нелегалів повністю були занедбані і почали функціонувати з 2008 року. Ці об’єкти перебувають на балансі органів внутрішніх справ.

Другий блок. Міністерством була проведена робота зі створення ефективної організаційної структури із забезпечення процесу реадмісії. Діюча організаційна структура вдосконалюватиметься. Планується її розширення, зокрема, створення на місцях, в прикордонних областях відповідних структур, які повною мірою безпосередньо здійснюватимуть процес реадмісії у співпраці з Державною прикордонною службою.

Далі. Нормативно-правове забезпечення. Ми ініціювали підготовку цілої низки нормативно-правових актів. Зокрема, зміни до законів «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». У цих актах ми врахували нові міжнародно-правові реалії, які мають знайти своє відображення в українському законодавстві і які сприятимуть належному виконанню угоди про реадмісію. На жаль, Верховна Рада поки що дуже пасивно розглядає ці акти.

Четвертий блок — це переговорний процес з країнами потенційного міграційного ризику. Спільно з Міністерством закордонних справ ми опрацювали, уклали і вже, як я зазначав, парламент ратифікував угоду з Російською Федерацією та Республікою В’єтнам про реадмісію. Нині йде переговорний процес з Білоруссю. Опрацьовуються імплементаційні протоколи, які мають наповнити змістом угоди як з Російською Федерацією, так і з В’єтнамом. Також тривають переговори і з азіатськими країнами-сусідами, колишніми країнами Радянського Союзу, які також є постачальниками мігрантів на територію України; проводяться перемовини і з далекими сусідами — з регіону Південної і Східної Азії. Зрозуміло, що тут основним провідним органом координації є Міністерство закордонних справ, але наші фахівці беруть активну участь у цьому процесі.

— За нашими оцінками, більшість нелегальних мігрантів, які прибувають на територію України (і ми прогнозуємо, що вони рухаються і в країни Західної Європи, до країн Європейського Союзу), йдуть через наші східні райони. Це кордон із Білоруссю і Російською Федерацією.

На сьогодні в нас є угода з Російською Федерацією, яка ратифікована й набула чинності, вона діє щодо громадян двох наших країн — Росії та України. Але що стосується громадян третіх країн, то ця угода у повному обсязі набере чинності з листопада 2011 року.

Що стосується Білорусі, то під час останніх контактів з представниками білоруських компетентних органів було досягнуто згоди про те, що ми найближчим часом розпочнемо переговорний процес про укладання такої угоди. Оскільки сьогодні білоруси перебувають у переговорному процесі з Європейським Союзом, зрозуміло, що вони теж зацікавлені в тому, щоб така угода з нами була укладена. Це дає можливість створити певний реадмісійний простір. Ми сподіваємося, що ці перемовини будуть успішними.

Крім угоди з країнами Європейського Союзу ми маємо ще 15 угод про реадмісію з іншими країнами. 

— Це коштує приблизно 2—2,5 євро на добу, але, по-перше, утримання нелегальних емігрантів — це не є суто наше національне специфічне явище. Нелегальні мігранти існують в усьому світі, а процес реадмісії тільки тепер набирає сили. Україна має свою специфіку, тому що вона транзитна країна, і такі країни, які розташовані на перехресті транзитних шляхів, — більш вразливі. Але було б укладено цю угоду з країнами Європейського Союзу чи ні, ми все одно займалися б боротьбою з нелегальною міграцією, застосовуючи такі механізми, як передбачає угода про реадмісію.

Зрозуміло, що питання утримання, фінансування покладається переважно на державний бюджет України. Зокрема, в поточному році для витрат на реадмісію в державному бюджеті було передбачено 3 мільйони гривень, також закладено кошти на утримання двох пунктів утримання нелегальних мігрантів, які ми разом з іншими відомствами і за допомоги з боку Європейського Союзу створили на території України. Один із них розмішений в Чернігівській області, другий — у Волинській. Разом вони розраховані на утримання до 500 мігрантів і на сьогодні заповнені наполовину. Тобто ми вже маємо певну інфраструктуру, яка дає нам змогу розпочати процес реадмісії громадян третіх країн.

Звісно, утримання цих пунктів потребує витрат. Я не скажу, що це великі кошти, однак це, безумовно, певне навантаження на бюджет держави. Але підкреслюю: це необхідний елемент у загальному процесі боротьби з нелегальною міграцією.

— Поки що їх вистачає. Але ви знаєте, що ми живемо в часи економічної і фінансової кризи, і це відчувається. Були певні періоди, коли ми змушені були знаходити необхідні гроші в рамках фінансування Міністерства внутрішніх справ, перерозподіляти кошти, залучати певні ресурси міністерства і спрямовувати їх на утримання пунктів.

Проте не лише наша країна витрачає кошти на боротьбу з нелегальною міграцією в Україні. Ми проводимо роботу із залучення можливостей міжнародних організацій, зокрема Міжнародної організації міграції. З цією інституцією ми дуже плідно співпрацюємо в різних напрямах, в тому числі і в питаннях, пов’язаних з утриманням нелегальних мігрантів.

Також нами опрацьовується дуже перспективна програма з добровільного повернення мігрантів. Є нелегали, що затримуються на території України чи передаються з інших країн, які бажають добровільно повернутися до своїх країн. У цьому Міжнародна організація міграції надає певну допомогу,  що безумовно, мінімізує й наші бюджетні витрати.

— Безумовно, фінансування буде передбачено. Ми сподіваємося, що воно буде не в меншому обсязі, ніж у поточному році. Ви знаєте, що держбюджет перебуває у процесі затвердження. Ми сподіваємось також на повну реалізацію технічної допомоги, зокрема, з боку Європейського Союзу передбачено виділення 300 мільйонів євро на реалізацію цієї угоди. Частина цих коштів має бути спрямована в розпорядження Державної адміністрації прикордонної служби, частина — в межах 20 мільйонів євро — до Міністерства внутрішніх справ. Але ці кошти переважно використовуватимуться на будівництво нових пунктів, оскільки ми передбачаємо, що двох наявних з часом може бути недостатньо, і хотіли б їх мати в усіх основних регіонах України — приблизно ще 5—8 — залежно від потреб.

— Феномен міграції, яка складається з легальної і нелегальної, — ознака сучасного світу. Неможливо бути абсолютно абстрагованим від цих процесів. Україна через своє географічне положення має і переваги, і певні негативні аспекти, пов’язані з тим, що розташовується на перетині міграційних потоків: із сходу на захід, із півдня на північ — це наші реалії. Применшувати проблему, пов’язану з нелегальною міграцією, не можна. Міграція загалом має і певні позитивні аспекти, пов’язані з пересуванням робочої сили. Ми сподіваємося, що той тягар, який несе Україна у зв’язку з реалізацією угоди, надасть нам додаткові аргументи в діалозі з Євросоюзом у питаннях лібералізації візового режиму для громадян України. Вважаю, що наш діалог з Європейським Союзом у питаннях лібералізації візового режиму ще не вичерпано. Якщо ми спостерігатимемо певну пасивну позицію наших європейських колег у діалозі стосовно лібералізації візового режиму і наші громадяни відчуватимуть від цього певний дискомфорт, не виключено, що буде здійснено певні кроки української влади з перегляду домовленостей, які є на сьогодні в питанні реадмісії.

— Дякую за бесіду