Із такою ініціативою виступило п’ятеро народних депутатів — Юрій Мірошниченко, Євген Суслов, Владислав Каськів, Руслан Князевич та Андрій Шевченко. У вересні за їх авторством в апараті Верховної Ради зареєстровано проект закону «Про присяжних виконавців». Таке нововведення, на думку парламентаріїв, стане складовою ефективної судової влади. Нині система правосуддя в нашій країні потребує докорінних змін на рівні Основного Закону і відповідного законодавства.
Статтею 124 Конституції закріплено, що судові рішення є обов’язковими для виконання, йдеться у пояснювальній записці, що супроводжує проект закону. Однак до цього часу державою не розроблено дієвих механізмів, які забезпечували б втілення такого положення. Саме це, на думку авторів законопроекту, призводить до негативних наслідків у системі організації виконання судових рішень. Як наслідок — під загрозою перебуває сама мета правосуддя.
У березні 1998 року було ліквідовано інститут судових виконавців. Натомість у системі органів Міністерства юстиції створено виконавчу службу із організаційною, фінансовою і процесуальною самостійністю. Автори проекту закону відзначають, що майже за десятиріччя діяльності цієї установи відбулися значні зміни в її діяльності, поступово вдосконалювалося законодавство, здійснювався кадровий добір працівників. Однак статистичні дані свідчать: діяльність цієї структури все ще не досягає показників ефективності, характерних для країн ЄС. Досвід багатьох розвинених держав підказує, що найкращим способом є запровадження недержавних форм виконання судових рішень.
Згідно із проектом закону пропонується запровадити інститут присяжних виконавців, які діятимуть поряд із органами державної виконавчої служби і нададуть стягувачам можливість самостійно вибирати особу, яка здійснюватиме відновлення їхніх порушених прав після прийняття відповідного рішення судом чи іншим уповноваженим органом. Перехід пропонується зробити поступовим. Отже, документ передбачає створення правових засад для створення альтернативного інституту примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) з метою забезпечення своєчасного та належного їх виконання.
Проектом визначаються загальні правові засади присяжних виконавців, їх статус, порядок надання повноважень, контроль за діяльністю, засади оплати праці. Так, статус присяжного виконавця визначено як спеціально уповноважену від імені держави особу, на яку покладається виконання рішень судів та інших органів, визначених законом про виконавче провадження. До їх компетенції належатиме виконання рішень, передбачених цим законом, окрім рішень, за якими боржником або стягувачем є держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади або юридичні особи, що фінансуються виключно за кошти державного або місцевих бюджетів. Також присяжні виконавці не матимуть повноважень на виконання рішень про відібрання дитини або примусове виселення тощо.
Реалізація законопроекту не впливатиме на видаткову частину бюджету, наголошують автори. Однак у зв’язку з наданням повноважень державної виконавчої служби приватним особам, можуть скоротитися надходження до державної скарбниці від виконавчого збору. Отож очікується скорочення його видатків на утримання органів державної виконавчої служби у зв’язку із скороченням їх штатної чисельності. Також державна скарбничка поповнювалася би за рахунок сплати податків присяжними виконавцями.
