Наші керманичі немов бояться розумного суспільства. Самі ж громадяни несвідомо їм сприяють (купують документи про освіту тощо). Чому?

Щонайпершою ознакою недолугості державної стратегії є наявний стан матеріального забезпечення українських учителів.

За мізерної ставки (800—1200 грн.) із зарплати учителя вираховують у рази більше від тих, хто отримує в рази більше. А далі більше. Індексація від інфляції у зарплатні вчителів здійснюється не менш «логічно»: педагогам, що стали отримувати більше (присвоєння вищої категорії чи збільшення навантаження), вона не передбачається. Зате індексують тих, хто не працює сумлінніше і професійніше.

Можуть сказати: «Не подобається вчительська матеріальна убогість — йдіть у таксисти тощо». В інших країнах акценти ставляться не так. Наприклад, в Алжирі кожен педагог 80-х років минулого століття мав автомобіль, але він був гірший, ніж у лікаря, бо зарплата вчителя починалась з 5 000 динарів, а у лікаря — із 7 000. Однак для всіх було прийнятним, що власник м’ясної лавки їздив на дорожчому авто (у того прибуток сягав 30 000 динарів на місяць).

Чи кидали алжирські вчителі (лікарі) свою роботу і ставали за прилавок?

Ні, не кидали, бо вчителювання чи лікарська діяльність дають змогу мати і авто, і незалежне від батьків комфортабельне житло. Приміром, у начальника управління освіти 180-тисячного міста авто було на рівні власника м’ясної лавки, бо місячний заробіток був тому адекватний.

Чи зрозуміємо: невтішна для нас полярність у життєвих позиціях людей від того, що в алжирському класі на 45 учнів лише 3-4 могли щось не знати із формально вивченого на противагу нашій ситуації, коли лише 3-4 учня вчать все, що вивчається? «Що, там усі відмінники?» — запитаєте.

Ні, бо ніхто оцінок за формально вивчене взагалі не ставить — оцінюється вміння учнів користуватись вивченим. Еліта суспільства розуміє, що заклади освіти не можуть існувати лише заради освіти: освіта є інструментом до ОСВІЧЕНОСТІ.

Усі нації колись були бідними і слаборозвиненими. Потім деякі з них змінили свій стан на краще. Інколи це відбувалось вражаюче стрімко. Що ж було в основі новоякісного зростання? Якщо сказати: «Акцент на розвиток освіти», то нічого не сказати. Основою був новий рівень МОТИВАЦІЇ населення до освіти. Йшлося про освітню активність мільйонів громадян, а не окремих каст населення. Початок новітнього ставлення до освіти пролягає через НОВИЙ соціальний статус та рівень матеріального достатку ВЧИТЕЛЯ і нового матеріального забезпечення самої ШКОЛИ, починаючи з її величного зовнішнього вигляду.

В Україні понад 1000 (!!!) шкіл, де троє вчителів навчають до 40 учнів. Чи буде дитина мати такий же рівень знань, який мають ті, що вчилися в повноцінному закладі? Це колись було актуальним: «Немає школи — немає села». Надворі інші часи: ні школа заради села, ні село заради школи, а і школа, і село заради ОСОБИСТОСТІ!

Колега з Київської області у своєму листі зазначає: «Ты, Владимир, пишешь о Патрисе и о французской жизни. Но я думаю, во Франции дети не ходят в школу, где замерзает вода в стакане на подоконнике и где деткам младших классов НАСТОЯТЕЛЬНО рекомендуют брать с собой подушечки для сидения. Но... если ребенка не пускать в такую школу, то родители выставляются идиотами. Малышей из Парижа на каникулы везут в село на экскурсию на несколько дней. Скажи, привезут киевских школьников в село с его туалетом на улице и отсутствием современных моек? Одна из учительниц после таких условий (извини за откровения) лежит восемь лет — ноги выкручены артритом (и это в городе, где школа с удобствами во дворе). Сын у нее умер, живет на пенсию. А эта женщина вырастила не одного чемпиона области и победителя областных олимпиад».

Якими неосвіченими керманичами суспільства треба бути, щоб досі вчитель запитував: чому не лише серед пересічних громадян, а й серед керівників є люди, нездатні до системного, комплексного мислення? Невже таке комусь потрібно — гальмувати розвиток суспільних систем громади?

Яким, до слова, оптимізмом може віяти ось від такого зразка «новітніх» інструктивних оргвказівок для вчителів: «Тематична оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом «Тематична» без дати. Під час виставлення тематичної оцінки враховуються всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. При цьому проведення окремої тематичної атестації при здійсненні відповідного оцінювання не передбачається».

У всьому світі перейшли виключно на ОКРЕМУ тематичну атестацію, бо саме вона стимулює комплексне сприйняття знань про світ. А у нас — НЕ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ?!

Володимир БЄЛИЙ, заступник директора фізико-технічного ліцею.

Херсон.