З початку року в Миколаївській області вдалося працевлаштуватися більше ніж 20 тисячам безробітних, 16 тисяч чоловік продовжують шукати роботу. 6600 безробітних протягом року залучалися до суспільної праці з благоустрою населених пунктів і прибирання, зокрема, цвинтарів, меморіалів, посадок уздовж автотрас. 4900 пройшли навчання й перенавчання зі спеціальностей, що мають попит на ринку праці. На одну вакансію, а їх понад 1300, претендує 12 осіб.

 

Найбільший попит у столиці українського суднобудування мають, на жаль, не корабели, а будівельники, зварники, електромеханіки, монтери, швачки, із числа службовців — професіонали в сфері фінансової діяльності, лікарської справи, цивільного будівництва, інженери. Інші майже 200 вакансій — прибиральники, двірники, сторожі, швейцари, вантажники, підсобні працівники з відповідним заробітком у районі прожиткового мінімуму.

Результати нинішньої світової фінансової кризи могли б відбитися на Миколаївщині більш болісно, якби область зіткнулася з нею вперше. На долю колись закритого радянського міста Миколаєва випало набагато серйозніше випробування, коли економічна розруха в країні підірвала основи містоутворюючих суднобудівних заводів і викинула на вулиці тисячі корабелів, змушених шукати заробіток на закордонних верфях і польських базарах. Місто в ті моторошні роки заполонили бомжі, наркомани, повії... Зневірені люди виносили на місцеві «блошині» ринки коштовні раритетні книги, кришталь, одяг, домашнє начиння, міняли товари, як у військові роки, на продукти. Слава Богу, частина цього лиха вже позаду. Тільки частина...

Начальник обласного центру зайнятості Микола Ворона зізнався: із приходом кризи в Миколаївській області передбачалося скорочення 5900 осіб, але ці прогнози, на щастя, не виправдалися. Звільнено менше половини від прогнозованого, а точніше, 2352 особи. Причину різкого спаду «хвилі скорочення» Микола Ворона бачить, насамперед, у роз’яснювальній роботі: людям пояснювали, як варто звільнятися, як надалі поводитися в рамках чинного законодавства, як розмовляти з роботодавцями, їм роздавали листівки, брошури із законами. Переконавшись, що потенційні безробітні йти добровільно не збираються, керівники перебудувалися на іншу хвилю й зберегли трудові колективи.

— Як ми й прогнозували, у зв’язку з фінансово-економічною кризою в Миколаївській області, де проживає мільйон двісті тисяч чоловік, великих перепадів з безробіттям не було, — підкреслює Микола Ворона. — Як не працювали містоутворюючі суднобудівні заводи (за винятком ВАТ «Вадан Ярдс Океан»), так вони й не працюють, а інших потужних галузей у регіоні немає. Після літнього сезону, як і передбачалося, на облік стали працівники оздоровчих баз Чорноморського узбережжя (Коблеве, Рибаківка, Очаків) і сезонні робітники, які працювали на овочевих полях, зокрема, у Снігурівському і Жовтневому районах області.

Не таємниця, що деякі безробітні із числа молоді, втративши надію знайти добре оплачувану роботу, ідуть у тіньовий бізнес, де зарплата в конвертах значно перевищує офіційний заробіток у кілька сотень гривень. Здебільшого це сауни, перукарні, а також вантажно-розвантажувальні роботи, де потрібна некваліфікована праця. Близько 35 відсотків молодих людей, що стоять на біржі праці, проживає в соціально неблагополучних селах, де перспектив знайти роботу немає. Кожен другий, який звернувся за сприянням у працевлаштуванні, спеціальності не має. Але молоді люди хочуть учитися, працювати й не втрачають надію влаштувати свою долю.

— Сьогодні близько 80 відсотків безробітних, що пройшли перенавчання, працевлаштовано, а це найвищий показник в Україні, — підкреслив Микола Ворона. — Спектр послуг центру зайнятості постійно розширюється: для безплатного навчання професіям, яких немає в Миколаєві, за домовленістю з українськими навчальними закладами направляємо людей, приміром, у Крим, Рівненську й Полтавську області. У такий спосіб перепрофілювали під замовлення до нинішнього опалювального сезону групу операторів газових котельних установок. Нещодавно надійшли замовлення на фахівців-висотників з утеплення стін багатоповерхових будинків — вище 12-го поверху. Раніше в таких спеціальностях потреби не було. Безробітні із Кривоозерського й Врадіївського районів, де є лоза й глина, виявили бажання освоїти непопулярні на Миколаївщині промисли — вишивання, плетіння лозою, гончарну справу — й ми раді їм у цьому допомогти.

У Баштанському районі, приміром, успішно розвивається страусина ферма. Цей екзотичний бізнес стає популярним і в інших районах області. Але це всього лише данина моді: на думку фахівців, у селах потрібно відроджувати свиноферми, молочнотоварне виробництво, птахофабрики, організовувати кооперативи зі здавання молока й м’яса із приватних подвір’їв. А в містах — промислове виробництво. Основне й найважче завдання влади — керівників сільських, селищних і районних рад — створити людям належні умови для роботи.