Сватівський райавтодор обслуговує у своєму районі майже 400 кілометрів доріг, четверта частина з яких має статус державних. Щоправда, дороги тут досить далекі від ідеальних, хоча керівництво підприємства й намагається «зварити юшку із сокири» за тотального безгрошів’я.Наприклад, упродовж місяця райавтодор може освоїти обсяг робіт, що становить від 1,5 до 3 мільйонів гривень, а обласне управління державного підприємства «Луганськавтодор», структурою якого є сватівчани, планово щомісяця визначає обсяг у найліпшому разі на 100 тисяч гривень. Буває й гірше. Це коли доводять завдання й не виділяють ні бітуму, ні відсіву — головної складової асфальтобетону. Одне слово, як хочеш, так і виживай. Виживається важко. Допомагають раціональний підхід до справи й наука.
Асфальтобетонний завод Сватівського райавтодору незабаром відсвяткує своє тридцятиріччя. Технологія виробництва асфальту за цей час радикальних змін не зазнала, і керівники підприємства розуміли, що якщо все залишити на такому рівні, то про сприятливий режим роботи можна забути. Продуктивність заводу — 30 тисяч тонн асфальту на рік. Згідно з технологією, приготування бітуму до рідкого стану здійснювали за допомогою гарячої пари, вироблюваної власною котельнею. Добова потреба котельні становила 4 тисячі кубічних метрів газу. Для сьогодення — це надмірна розкіш, і вочевидь не для райавтодору, що ледве зводив кінці з кінцями. Стало очевидно, що без наукового підходу цю проблему не розв’язати, тому керівники підприємства звернулися в Донецьке НВО «Транссистема», що вважається основоположником композитних електронагрівальних елементів в Україні і є єдиною організацією, котра виробляє необхідне для даного процесу устаткування.
Директор «Транссистеми» Віктор Татаринський звертає увагу, що сучасний нагрівальний елемент виробляється на основі віскозних тканин, насичених вуглецем. Тобто він не металевий, не твердий. Таку нагрівальну «стрічку» можна розташувати в будь-якій ємності, де потрібен підігрів. А оскільки «стрічка» має більшу площу контакту з об’єктом, що нагрівається, то розігрів бітуму проходить значно швидше, що внаслідок заощаджує електроенергію. Порівняно з ніхромовими нагрівачами, наприклад, економія електроенергії на композитних нагрівачах становить 30 відсотків.
Крім того, більш раціонально використовується сам бітум. Якщо раніше його застиглі, так звані «мертві», залишки в залізничних цистернах були недоступні, то за допомогою нового нагрівального приладу вдається вибрати буквально все.
Сватівський райавтодор поки що єдине підприємство в Україні, котре впроваджує пілотний проект Донецького науково-виробничого підприємства «Транссистема», до того ж досить успішно. Нова технологія розігріву й підняття бітуму дає змогу істотно заощаджувати і матеріал, і електроресурси. Якщо минулого року було витрачено 226 тисяч кіловат-годин, то нинішнього — близько 190 тисяч, за того, що обсяг виконаних робіт збільшився майже на 700 тисяч гривень. Та й споживання газу цьогоріч зменшилося в 2,6 разу, ніж за такий само період торік. Якщо два роки тому на виробництво однієї тонни асфальту використовували 38 кубометрів газу за норми 28, то після впровадження донецької технології показник знизився до 17 кубометрів.
Унаслідок плідної співпраці виробників з наукою, у Сватівському районі сьогодні формується технопарк, в якому випробовують усі нові дорожні технології. Цього року Укравтодор визнав сватівський досвід як перспективний і важливий для дорожньої галузі
На знімку: робочий момент, праворуч — Володимир Просін.
Фото Михайла БУБЛИКА.
***
Керівник Сватівського райавтодору Володимир Просін отримав підприємство не в кращому стані. За природою своєю він людина енергійна, ініціативна й досить неспокійна. До справи підходить творчо, працює завжди на перспективу й підкоряє людей своїм умінням організувати справу з користю для всіх. Завдяки такому характеру Володимир Просін зумів довести, що в безвихідних фінансових глухих кутах може опинитися тільки те підприємство, керівник якого відмовляється шукати вихід із кризової ситуації й не враховує зміни споживчого ринку. Скажімо, сьогодні споживач більше віддає перевагу тротуарній плитці, а не асфальту. Тож підприємство налагодило випуск цього матеріалу й не прорахувалося. Попит на плитку збільшується, і сьогодні приватні подвір’я сватівчан здебільшого вимощені місцевою, сватівською, плиткою. Вона й дешевша, й якісна. А Просін уже виношує ідею розпочати виробництво європарканів. Є в керівника й ще ідеї, але він поки що їх не розголошує. Готує базу.
