Хмельницька обласна громадська організація Фонд «Стара Волинь», що розташована в селищі Гриців на Шепетівщині, зібрала активістів з української глибинки та патріотів села у своєрідну дворічну школу, яку назвали «Корпус волонтерів для сільських громад України». Автор ідеї — президент фонду Наталія Гнатюк (свого часу вона працювала селищним головою Грицева) та її односельці, а також волонтер Корпусу миру США Андреа Мейсон. Цим людям небайдуже, що буде з українським селом.
Пряма мова
«Працювати сільським головою завжди було важко — бо це робота з людьми, і треба бути не просто на посаді, а бути прикладом. Десять років тому сільські голови навіть не мріяли про комп’ютер і не мали можливостей і знань, щоб отримувати допомогу з міжнародних фондів. Тепер це реальність. Наші волонтери — це перші помічники сільських голів в освоєнні нових технологій і нових підходів до розвитку громади.
Однак відповідальність за моральний стан громади з голів ніхто не знімає. Адже від лідерів залежить, якого матеріального і морального рівня досягне громада. Якщо село спивається, то це тільки тому, що в громаді відсутні «здорові сили» або вони дуже слабкі, щоб здолати недугу. І тут волонтер може допомогти, своїм прикладом впроваджуючи здоровий спосіб життя. З досвіду скажу: допомогти можна тільки тим громадам і тим сільським лідерам, які прагнуть змін і готові змінюватися самі й нести позитивні зміни у свої громади. Ми готові поділитися всіма знаннями і практичними досягненнями. Головне — бажання громади і постійна копітка праця».
Головний «козир»
Саме волонтер мусить відшукати справжніх лідерів громади та об’єднати активістів. Ця людина неодмінно має бути патріотом села. Таких шукали всюди. Зокрема, й через служби зайнятості, розповів директор проекту Михайло Ганаба. Хоча волонтерство в усьому світі є неоплачуваною роботою, добровольцям відшкодовують витрати на діяльність. Звідки кошти? Спочатку ідею підтримало Посольство Нідерландів в Україні, а починаючи з 2009 року основним партнером проекту є Агентство США з міжнародного розвитку USAІD. Від претендентів у волонтери вимагається вести здоровий спосіб життя, бути старшими за 21 рік та, звичайно ж, переїхати в сільську місцевість щонайменше на два роки. Волонтери групи № 1 пройшли відбір, інтерв’ювання, двотижневе навчання і вже з літа — в бою за світле завтра села. Загалом їх 30. Більшість працюють на півночі Хмельниччини. Але є добровольці й на Дніпропетровщині та Львівщині. Корпус «озброїв» своїх «бійців» ноутбуками та мобільними телефонами. Відтак вони створюють у своїх селах інформаційні центри, щоб з допомогою Інтернету отримувати необхідну для громади інформацію.
«Блискучий сніг, колючий вітер, Гудуть натягнуті дроти. Шляхів нема, немов хтось витер, і важко проти вітру йти», — написав у вірші «В село» поет Михайло Драй-Хмара 1925 року. Минуло майже століття. Багато змінилося?! Скільки ще бездоріжжя та темних вулиць у селах країни! Корпус вчить: зміни принесуть у село самі люди.
Ось волонтер села Грицева Валентина Гуменна створила разом з активістами нову громадську організацію «Альтернатива». Вирішили знайти кошти для заміни вікон у сільському профтехучилищі. Написали заявку в програму «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Саме базу Грицівського ВПУ-38, до речі, теж партнера проекту, використовує корпус для своїх навчань.
— Сьогодні єдина «козирна карта» України, — вважає директор проекту кандидат економічних наук Михайло Ганаба — це сила громади. Гріх її не використати. Справді, в більшості сіл, куди поїхали волонтери, їм уже вдалося розбудити цю силу. Люди ніби ожили. Їх практично ніколи не запитують, чого хочуть вони. Їм частіше кажуть, чого хочуть від них. Зібравшися разом, люди долучаються до стратегічного планування розвитку своєї громади, визначають, що найбільше їй потрібно на цьому етапі. Оцінюють наявні ресурси: це можна зробити руками громади, а тут слід пошукати додаткових коштів. Від малої справи вони підуть далі — до великих.
Де береться перспектива
Олександра Сухоцька стала волонтером у Красносілці. Галина Миропольська, Наталя Богачова та підприємець Олег Гуменюк перші порозумілися зі своїм волонтером. Воно й не дивно, бо зовсім недавно їх згуртувала спільна справа — проведення газу до села. Труба була буквально за найближчим горбом, у такому близькому райцентрі, а в селі газу катма. Ініціатори зуміли переконати громаду — і буквально за два з половиною місяці мережі вже були й у селі. Усі земляні роботи виконали власноруч. Щоправда, саме підключення громада отримала не одразу, довелося долати бюрократичні перепони і навіть заявити, що вся громада на вибори не піде. Нині красносілчани вважають, що їх мале село, де немає ні сільради, ні пошти, лише клуб та ФАП, перспективне. І жити в ньому буде ще краще, бо люди зрозуміли: все залежить від них самих. У Красносілці прижилися традиції толоки на ремонті доріг, прибиранні кладовища. Було в селі колись дві чи три криниці — тепер аж 56. Чого ж іще хоче ця громада? Намірилися збудувати стадіон. Люди не пошкодували власних городів, віддали частину землі. Бо молоді в селі багато, а зайняти її нічим.
«Нам допоможуть підприємці Володимир Козак, Василь Шуляк, — каже Олег Гуменюк. — Вони повсякчас причетні до справ громади: Василь будує нині капличку, Володимир узявся за церкву». «Ми дуже вдячні Тетяні Василик з компанії «Сварог», — додає Олександра, — це вона надала нам інформацію про «Корпус волонтерів», де ми пройшли відбір, навчання, пишемо проект і сподіваємося, що отримаємо для реалізації нашої мети вісім тисяч гривень. Хоч це небагато, та маємо й власні ресурси».
Цікаво буде згодом побувати в кожному із цих сіл, побачити зміни. У Новичах — шкільний спортмайданчик, у Лозичному — міні-парк, у Новоселиці — впорядковане сміттєзвалище, в Березові — краєзнавчий музей, у Калинах — впорядкований центр села, у Волоському — освітлені вулиці...
Здавалося б, майже все це мала забезпечити влада. Її прямий обов’язок — створювати належні умови людям. Проте більш вагомим результатом є зміни у свідомості селян. Вони стають інші — й уже не бажають миритися з хитрими ділками, які за безцінь забирають у них молоко, не підпишуть облудні договори про оренду паїв, не сидітимуть удома, коли вся громада толокою ремонтуватиме дорогу...
З листа
«Шановні колеги! Вітаючи вас з міжнародним днем волонтера, маю надію, що завдяки вашій роботі, реалізації нових проектів у співпраці з місцевими громадами і громадськими організаціями села зможуть отримати новий поступ, оживуть та будуть відроджуватися. А за ними розквітне і вся Україна».
Олег Венгер, голова громадської організації «Інститут сталого розвитку Дніпропетровського регіону».
Ініціатори проекту мають наміри поширити своє починання ще й на Східну Україну, де також працюватимуть волонтери. Та вже сьогодні звучать думки, що корпус волонтерів повинен стати державною програмою, яка охопить кожну область. Нехай влада хоча б цим виправляє власні помилки, загладжує провину за оголошений і не реалізований Рік села, за обіцянки, яким уже немає ліку.
