16 грудня спливає термін повноважень голови правління Нацбанку Володимира Стельмаха. В політичних колах уже зависло запитання, чи спонукає ця обставина Президента країни спрямувати подання до Верховної Ради на його відставку? Абсолютна більшість банкірів, з якими довелося спілкуватися останнім часом, вважає, що цього не станеться.
Одразу скажу, що розділяю таку думку. Попри неодноразові спроби змістити з посади голову правління Нацбанку з боку уряду і, власне, критику Нацбанку за друкування грошей з боку самого Віктора Ющенка, таке політичне рішення, по-перше, не на часі, по-друге, суперечило б оцінці професійних якостей Володимира Семеновича, яку глава держави висловлював п’ять років тому. І, до слова, яку обстоював у Конституційному Суді. Президент країни волів бачити Володимира Стельмаха на цій посаді в момент політичної нестабільності, коли країна вирішувала, хто стане Президентом, фактично за тих само умов, що й тепер, тому, як на мене, тут він залишиться послідовним. Можна сказати й по-іншому: Володимир Стельмах — це креатура Президента, з якою главі держави спокійніше, ніж із Прем’єр-міністром.
Глава групи радників Нацбанку Валерій Литвицький вітає рішення Володимира Стельмаха не подавати у відставку, бо то, на його думку, означало б «драпати». І це слушно — банківська система потерпає від збитків, урядові статки на єдиному казначейському рахунку опустилися до плінтуса, а шанси затвердити держбюджет до кінця року — мінімальні.
Критикувати Нацбанк завжди є за що, але, як правило, його критикують контрпродуктивно — і до того вже звикли. Бо, скажімо, ніхто не сумнівається у тому, що девальвація гривні була життєво необхідною для економіки, але багатьох бере сумнів у тому, що країна за неї не переплатила.
Власне, багато хто з нас ще не усвідомлює, що й економічне падіння, і багатомільярдні втрати фінансової системи цьогоріч відбуваються в руслі світових тенденцій, а не містечкових проблем.
