Різкий поворот

«У нас двоє дітей, і до таксі привело життя». Так пояснює Юлія своє рішення кардинально змінити професію. Її фах — зооінженер-кінолог, захоплення — притулок для бездомних собак. На жаль, кризовий час виявився не найсприятливішим і для братів наших менших, і для людей. Знайти роботу у Костянтинівці, де більшість підприємств збанкрутували в 90-ті роки, виявилося дуже складно. Минулої осені наша співрозмовниця, маючи дев’ять років водійського стажу, вирішила опанувати незвичну для жінки роботу. Справедливості заради варто зазначити, що в службі таксі вона виявилася не першою жінкою: в цій же компанії працює ще одна її колега. Інші дами, які пробували таким чином заробляти на хліб, не витримали.

«Прочитала оголошення в газеті, що службі таксі потрібні водії. Особливо не сподівалася, але зателефонувала, — розповідає Юлія. — Диспетчер здивувалася, але дані записала. За кілька днів запросили до господаря служби і механіка. Шеф улаштував жорсткий екзамен: у туман поїхав зі мною Донецьком і Макіївкою. Плутав мене зі знаками, з районами, каталися години чотири, але додому повернулися благополучно. А наступного дня я отримала рацію, позивний, службову інструкцію і поїхала працювати».

У перші робочі дні Юлія усвідомлювала різницю між просто водієм і таксистом, ступінь відповідальності за сторонніх людей. Якщо сама вона звикла до жорсткого стилю їзди, то тут потрібно було зайвий раз не хитнути пасажира. Звикати довелося місяців три-чотири. «Виявилося, що, незважаючи на досвід, міста я не знаю. У деяких районах номерів на будинках немає, самі кущі й канави, а потрібно швидко знайти адресу», — пригадує. Нове коло спілкування виявилося цікавим: люди охоче обговорювали власні проблеми з жінкою за кермом. «Я не лише водій, а й психолог, і порадниця, — зауважує співрозмовниця. — Рідко хто їздить мовчки. Протягом дня я дізнаюся стільки інформації! Оскільки я людина товариська, то цей бік професії сподобався також».

«Жінка-таксист незамінна, коли потрібно відправити дитину, привезти бабусю. Дівчата із пологового будинку зі мною часто їздять, — перераховує Юлія. — Спочатку деякі пасажири реагують на мене як на екзотику, а потім стають постійними клієнтами, навіть незважаючи на те, що у мене скромні «Жигулі». Хоча пасажирки трапляються різні. Якось везла дівчисько років сімнадцяти, із пристойної і небідної сім’ї. Накатала вона непогану суму в 72 гривні і намагалася втекти через пустир у глухому районі міста. Довелося ловити обманщицю. Щоправда, вибачатися за «фокус» приходила не сама дівчина, а її мама».

У чоловічому колективі до новенької довго приглядалися. Дехто навіть викликав машину як пасажир, щоб перевірити, чи їздить вона насправді. А вже пізніше стали переживати за колегу, особливо коли пасажир — якась неблагонадійна особа. «Хтось звик, хтось почав поважати, особливо після того, як я кількох «своїх» виручила — буксирувала машини в ожеледицю. А от із боку колег із чужих служб капості були. Намагалися тіснити, притискали авто, так що виїхати було неможливо. Але я дурних випадів умисне не помічаю. Щодо ДАІ, то я — дисциплінований водій і правил намагаюся не порушувати. Тому наші даїшники загалом ставляться без упередженості, хоча й не без іронії. Одного разу навіть допомагали колесо міняти», — посміхається Юлія.

Питання безпеки в роботі таксиста - чи не найскладніше. «Боюся, -чесно зізнається співрозмовниця, — але азарт у роботі пересилює страх. В разі чого за себе постояти можу. Принаймні, в пику зацідити. Траплялися ситуації, коли треба було жорстко реагувати на поведінку пасажирів. На щастя, до рукоприкладства не доходило». Якось удень до салону сів пристойний чоловік зі спортивною сумкою. На півдорозі попросив пересадити його на заднє сидіння, дістав із сумки пістолет і почав його розбирати, а потім збирати. «Пістолет не збирався, і пасажир навіть у мене поцікавився, чи не вмію я пістолети ремонтувати. Потім кинув зброю до сумки і попросив відвезти його до Дружківки. Там спокійно вийшов, добре заплатив і навіть похвалив, що добре керую машиною. Все було як годиться, але поки я проїхала цей кілометраж — думала, посивію», — пригадує співрозмовниця.

Були в її роботі й випадки, коли на трасі ввечері невідомі намагалися притиснути до узбіччя: це могло означати і спробу пограбування, і бажання відібрати машину. Тоді вдалося втекти, звернула до села неподалік. Страшно стало лише вдома. Бувалі у бувальцях колеги радять завжди «відчувати свою спину». А коли водій вирушає у далекий рейс, диспетчери його контролюють, та й колеги тримають руку на пульсі.

Як вовка ноги годують, так і таксиста — автомобіль. Але для Юлії в службі зробили виняток — дозволили вільний графік. Тож коли потрібно забрати дитину із садочка чи владнати домашні справи, жінка іде на перерву. Зворотний бік професії: п’ятниця, вихідні та свята — найбільш напружені для таксистів дні. Найімовірніше, на Новий рік Юлія приготує стіл для сім’ї, згодом заїде привітати рідних, відрахувати разом дванадцять ударів на годиннику і — знову на роботу. Домашні зрозуміють. Адже і чоловік, економіст за фахом і власник невеликого приватного бізнесу, також підробляє механіком у службі таксі. Треба ставити на ноги двох доньок: старша, Ангеліна - студентка медичного університету, молодша, Світланка, ще відвідує дитсадок, а наступного року піде до першого класу.

Активна і небайдужа в житті, Юлія Азаренко знайшла себе на новій роботі. Навіть мріє створити жіночу ланку у своїй службі таксі. Господар підприємства, побачивши, що представниці прекрасної статі за кермом затребувані серед клієнтів, особливо літніх людей, мам із дітьми, -подумує прийняти на роботу ще кількох дам. Хоча часточку минулого Юлія залишила — продовжує опікуватися собаками, у перерві між рейсами годує цілі собачі сім’ї. А ті давно вже впізнають її машину за звуком двигуна і довго біжать за улюбленицею...

«Тим, хто опинився у складній ситуації і не може знайти роботу, раджу хапатися за будь-яку соломинку. Як то кажуть, порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Передовсім треба розраховувати на самих себе. А не на державу, не на тих, хто «нагорі». Життя змусить стати сильним. Не бійтеся змінити долю».

Костянтинівка

Донецької обл.