Коні не винні: сучасна версія

Сумні реалії наших днів: у міліцейських зведеннях постійно фігурують повідомлення про крадіжки худоби як з приватних хлівів, так і з тваринницьких ферм сільгосппідприємств. Ось лише три історії, що сталися на Житомирщині цьогорічної пізньої осені.

Звільнившись з місць позбавлення волі, 26-річний мешканець Житомирського району знайшов собі нових друзів, яких об’єднували «спільні погляди». Найбільше зійшовся із 23-літнім жителем обласного центру. Обоє відбували покарання за скоєння схожих злочинів — крадіжок, обоє не хотіли обтяжувати себе працею, воліючи заробляти гроші старим протиправним методом.

Чоловік нерідко відвідував родичів у селі Рудня-Городище, де й примітив гарних коней на пасовищі, огородженому металевою сіткою. Подивившись на простий навісний замок, зрозумів, що проблем з ним не буде. Обоє друзяк швидко перейшли до діла. Наймаючи приватного водія, сказали йому, нібито потрібно забрати в родичів м’ясо. Таксист, звісно, здогадувався, що пізньої ночі за свіжиною не їздять, але ж гроші пообіцяли гарні. Спершу відправилися до знайомого жителя Зарічан того ж Житомирського району, який займався реалізацією тваринницької продукції. Довго вмовляти не довелося: порахувавши, скільки можна заробити лише за одну ніч, той швидко вклав інструменти у власне авто.

Отак і поїхали: попереду таксі, за ним машина спеціаліста з розкроювання туш. Все йшло як по маслу. Дотримуючись правил конспірації, зупинилися в лісосмузі і далі пішли пішки. Двоє найкращих коней виявилися приреченими. Вийнявши нутрощі, нерозділені туші повезли машинами до ще одного знайомого. Коли почали шукати клієнтів, кому ж збути конину, сталася заминка: ніхто не хотів її брати. Тоді, як стверджують правоохоронці, що займаються розслідування цієї справи, на виручку прийшов таксист, запропонувавши збути м’ясо жителеві Любарського району. Щоправда, за туші отримали лише шість тисяч гривень. Розподілили гроші за принципом: хто «головніший», тому більше.

Всім учасникам тієї нічної «акції» здавалося, що їм усе зійде з рук. Та правоохоронці таки вийшли на слід і розплутали весь клубок подій. Начальник сектору карного розшуку Житомирського райвідділу УМВС капітан міліції Микола Нишпал переконаний, що суд, розглянувши матеріали кримінальної справи, теж розділить покарання за принципом: хто головніший — тому довший строк.

Коли оперативники довідалися, що «продається кінь», але власник тварини свого місця проживання не вказує, це викликало підозру. Зв’язавшись із ним, назвалися покупцями й домовилися про зустріч. У відселеному селі, у хаті-пустці, стояв чорногривий красень, якого продавав 25-річний парубійко, як згодом з’ясували правоохоронці, пастух одного з сільськогосподарських товариств Коростенського району. До речі, кінь також звідти.

Затриманий, второпавши, кому намагався збути викрадену тварину, не став приховувати деталі свого кримінального бізнесу. Шестеро колег-пастухів, «підробляли» на життя тим, що викрадали живність, яку самі ж і пасли. У них то корова не повернеться з пасовища, то кінь уночі пропаде. А щоб не було підозр, то таке траплялося у кожного з них по черзі. Працівники міліції, розплутуючи клубок діянь горе-пастухів, уже встановили їх причетність до зникнення майже десятка корів та коней, яких вони насправді просто відганяли до місць відстою — у закинуті села. Потім намагалися якнайшвидше домовитись про продаж. До речі, як пояснюють затримані, через відсутність необхідних документів дуже часто замість справжньої вартості тварин доводилось погоджуватись на символічні плату, тобто віддавали коня не за 8-10 тисяч, а інколи навіть за тисячу-півтори гривень.

Як повідомив начальник Коростенського міськвідділу міліції Віктор Калітка, кримінальні справи порушено за статтею, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Історія сталася в Горщику Коростенського району. До сільського голови звернулася місцева жителька — попросила дати довідку, що тримає коня. А заготівельник худоби, який зайшов до приміщення разом із нею, ще й попросив підтвердити, що кінь не крадений. Можна припустити, жителька міркувала так: село велике — одне з найбільших у районі, коней тут багато. Хіба в сільраді можуть усе знати? Тож їй, не вникаючи, швиденько видадуть той папірець, аби швидше позбутися клопоту. Але сільську громаду в Горщику очолює жінка, якій недарма люди довірили цей пост: дуже добре знає, хто чим займається. А в цієї односельчанки коня насправді ніколи не було. Тож поки працівники сільради вдавали, нібито готують довідку, з Коростеня вже прибули оперативники, яких сільський голова негайно викликала по телефону. Бо добре знала, що злочин швидше розкриють, якщо підозрювані нічого не здогадуватимуться, тож не спробують замітати сліди.

Псевдовласником коня, якого тоді затримали, виявився співмешканець жінки, котра просила довідку: пославши її до сільради, чоловік очікував неподалік. У відділі міліції він розповів, що коня викрав у сусідньому селі. Ломом зламав замок на дверях хліва і, накинувши на здобич шлейку, тихо вивів, а потім помчав верхи в поля. У працівників міліції є підстави вважати, що в нічного зловмисника були помічники.

На жаль, не завжди крадіжки закінчуються так, як це й має бути: вироком і ґратами. А це великою мірою залежить від громадськості. Тому правоохоронці активізували роботу щодо запобігання таким крадіжкам. Міліціонери почали уважно придивлятися до роботи заготівельників, перевіряти наявність необхідних документів при перевезенні тварин. Дільничні інспектори додатково поспілкувались із головами сільських рад, до яких часто звертаються місцеві жителі із проханням видати довідку про те, що вони тримають у домашньому господарстві певну живність (цей документ є обов’язковим для законних операцій з тваринами). Також проводились подвірні обходи, під час яких людей просили обов’язково повідомляти про появу підозрілих у селі, адже перш ніж відправлятися у нічний вояж за чужим конем чи коровою, крадії, як правило, проводять попередню «розвідку», аби довідатися, що й де легше поцупити. А на фермах сільгосппідприємств просто не повинно бути таких сторожів, які хильнувши самогону, сплять так, що можна все стадо вивести...

На знімку: про подробиці «конячих історій» розповідає заступник начальника Коростенського міськрайвідділу міліції Андрій Васьківський.