Заляканий суддя ніколи не прийме справедливого рішення

1. Можна наговорити, відповідаючи на це запитання, чимало лагідного й круглого. Сьогодні, щоб бути суддею, потрібно бути мужньою людиною. Тому бажаю колегам мужності. Ніколи суддям не доводилося працювати в такій ситуації, яка склалася в нашій країні. Демократія в Україні розвинулася до такого позамежжя, що тебе можуть ударити нізащо, ударити в будь-який час, ударити боляче. І суддя почувається не захищеним законом. А щоб працювати суддею, потрібно бути впевненим, що ти виніс справедливе рішення, законне рішення, що за це рішення ніколи не доведеться червоніти. Сьогодні відбувається величезний неприкритий тиск на суддів буквально з усіх боків — від Кабінету Міністрів до депутатів усіх рівнів. Телефонне право тиску на суддів часів СРСР у порівнянні з ситуацією в нашій державі — просто дитячі забавки.

Разом з мужністю бажаю колегам терпіння. Бо якщо сьогодні суддям відповідати на всі виклики, зокрема ті, які йдуть через ЗМІ, і всередині суддівської системи (вона сьогодні, на жаль, розколота), то без терпіння просто не витримати.

Настане час, і в Україні з’явиться лідер, який об’єднає державу. Я не кажу — наведе порядок, бо сильна особистість — то страшна сила. Сильна рука захоче обов’язково «покермувати» судами, а лідер, який об’єднає Україну, домагатиметься незалежності суддівської влади.

2. Для того, щоб підняти авторитет судді й забезпечити незалежне правосуддя, в Україні необхідно зробити те, про що говорять у нашій країні багато, — відокремити бізнес від влади. Сьогодні бізнес, олігархи присутні на всіх рівнях — від села до Кабінету Міністрів. Вони влаштувалися на всіх поверхах влади й намагаються підминати під себе геть усе, у тому числі й суддівську систему. Олігархи сьогодні утримують депутатів, політичні партії, громадські організації, ЗМІ. Натомість політичні партії нині являють собою загони олігархічної системи. Без нового закону про вибори до всіх органів влади, без законодавчого шлагбаума перед бізнесом, який рветься до влади, в депутати, ми ніколи не одержимо потрібних законів, ніколи не проведемо таку необхідну для України судову реформу. Бо інакше всі реформи будуть зроблені під бізнес, під олігархів.

Від нинішніх виборів президента я не чекаю нічого нового для судової системи, оскільки нових законів, які переформатували б судову систему й насправді зробили її незалежною, чекати не доводиться.

У законодавчому органі країни, в органах виконавчої влади повинні працювати професіонали, патріоти, що мають бажання працювати на суспільство, а не на себе, не на свою кишеню.

Хто є носієм судової влади в Україні? У Конституції записано, що таким є суддя. Він приймає рішення у встановленому законом порядку. Налаштовувати й нацьковувати суспільство проти судової системи напередодні виборів, а із цим можна зіткнутися сьогодні, — має на меті тільки одне: залякати суддів настільки, щоб вони не приймали справедливих і законних рішень. Заляканий суддя ніколи не прийме справедливого й законного рішення. Незалежний суд — то насамперед справедливий суд, який виносить рішення не на догоду олігархові, а на підставі Закону.

Суддя має бути захищений законом. Не кажу про зарплати, про соціальне забезпечення, про витрати, пов’язані з судовою діяльністю. Нові закони про корупцію, які почнуть діяти з 1 січня, в жодні правові рамки не вписуються. Якби Лаврентій Павлович Берія прочитав цей закон, він на радощах станцював би лезгинку. Під цей закон можна загнати всіх політичних супротивників.

Говорити про справедливий суд — значить говорити про те, що суддя має бути шанованою людиною в державі. На страху ніколи не виростало древо справедливості. Скажіть, коли в нашій країні, у яких судах слухали справи про неповагу до судів?

Облави на суддів проводять, а скажіть, чи карають тих, хто тисне на суддів, хто телефонними дзвінками «рекомендує» приймати те або інше рішення, хто втручається у правосуддя?