Адміністративні суди — це спеціально створена система, з якою люди справедливо пов’язують сподівання на захист своїх конституційних прав від незаконних зазіхань з боку суб’єктів влади. У тому числі, до ведення адміністративних судів віднесено виборчі спори: долю скарг на встановлені результати майбутніх виборів Президента вирішуватиме Вищий адміністративний суд.
Тим значущіші сьогоднішні події навколо обрання голови Вищого адміністративного суду.
Днями відбулося екстрене засідання Ради суддів адміністративних судів, несподівано для багатьох ініційоване керівництвом Верховного Суду України. «Згори» надійшло прохання рекомендувати достроково звільнити нинішнього голову Вищого адміністративного суду України Олександра Пасенюка.
Як відомо, 24 грудня цього року встановлений законом 5-річний термін перебування його на посаді голови суду минає. Керівництво ж Верховного Суду вирішило прискорити цей процес, перетворивши питання про обрання керівництва Вищого адміністративного суду з ординарного в надзвичайне.
Мабуть, тому що відома політична сила розглядає зміну голови Вищого адміністративного суду як зручний спосіб натиснути на адміністративні суди напередодні президентських виборів.
Кілька місяців тому наші політичні опоненти розробили законопроект про ліквідацію адміністративних судів у всій країні — хотіли взагалі знищити починання, що з таким трудом створювалося і довело своє повне право на існування та розвиток.
Не вийшло: не дозволило громадянське суспільство.
І ось уже намагаються дискредитувати голову Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка.
Усе це — ланки одного ланцюга.
Як голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, змушений заявити, що Рада суддів України не має права призначати або звільняти керівників судів. Ні Конституція, ні закон такого повноваження їй не надають.
Коли Конституційний Суд своїм рішенням 16 травня 2007 року позбавив Президента відповідного повноваження, то визначити його нового суб’єкта доручив Верховній Раді. Того само місяця парламент визначив тимчасовий порядок: щоб до прийняття закону керівників судів призначала і звільняла Вища рада юстиції. Дія цієї постанови була відразу припинена рішенням суду, судову справу про це Київський апеляційний адміністративний суд слухає досі, вже два з половиною роки.
Відповідні законопроекти, у декількох варіантах, уже підготовлені. Зокрема, у комітеті на розгляді основні законопроекти про судоустрій (№ 0916) і про статус суддів (№ 0917), покликані врегулювати це питання остаточно. Численні акти й рекомендації Ради Європи за результатами експертиз цих законопроектів: звіти Моніторингового комітету квітня 2007 року й березня 2008 року, Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи № 1549 (2007 рік), Висновок Венеціанської комісії «За демократію через право» № 401 (2007 рік) і доповіді експертів Гамільтона й Сухочки до Висновку тієї ж комісії № 550 (2009 рік), настійно звертають увагу на необхідність якнайшвидшого введення в дію цих законопроектів, які, хоч і не схвалюються керівництвом Верховного Суду, але приведуть до системних позитивних змін в українському правосудді та українських судах. Ось під час недавнього, 7 грудня, візиту головного доповідача Моніторингового комітету ПАРЄ з дотримання Україною своїх зобов’язань Ренати Вольвенд, знову постало питання про систематичне невиконання Україною рекомендацій Ради Європи з цього питання.
Але річ у тім, що як тільки ці законопроекти виносяться на розгляд парламенту — представники все тієї ж політичної сили всіляко прагнуть не допустити їхнього розгляду, аж до блокування парламентської трибуни.
Тим часом, користуючись тим, що процедура заміщення адміністративних посад у судах не врегульована законом, керівництво судової системи намагається диктувати суддям, органам суддівського самоврядування, яке робити призначення, а яке не робити. І Рада суддів України, що на 3/4 складається з керівників судів і очолювана першим заступником Голови Верховного Суду, продовжує цих самих керівників судів призначати та звільняти. Тобто, по суті, вони в Україні самі себе призначають, і дуже рідко самі себе й звільняють — коли вже зовсім набридне працювати. А рядових суддів звичайних судів не запитують — вони в Раді суддів України, цьому ключовому органі суддівського самоврядування — не представлені взагалі. Отаке «самоврядування».
І це цілком протизаконно. Незалежність судової влади — це незалежність і авторитет кожного судді, кожного керівника суду, суддівського самоврядування. Судова система — не Міністерство оборони. Тут немає місця головнокомандувачам, а кожний «рядовий» суддя — самостійний представник влади, що має свої повноваження, свої права і своє достоїнство. Хоча створюється враження, що керівництво судової системи ці принципи впритул не бачить.
Ні для кого не таємниця, що сьогоднішня «операція» по зміні керівника Вищого адміністративного суду — це початок кампанії, покликаної очистити керівництво судів від усіх, хто не лояльний до керівництва Верховного Суду, не відданий особисто відомій політичній силі.
Це тільки перший етап, слідом за яким заплановано провести зміну керівників усіх апеляційних адміністративних судів, кожного із 27 окружних адміністративних судів.
З якою метою? Дестабілізувати роботу адміністративних судів, обезглавити їх посередині виборчого процесу, коли залишається лише місяць до дня виборів Президента. Адміністративну юстицію намагаються вибити з колії. По-перше, щоб легше було тиснути на суддів під час визначення долі виборів. По-друге, щоб одразу після виборів використовувати це як привід, щоб, на радість чиновникам-корупціонерам, ліквідувати адміністративну юстицію взагалі.
Річ у тім, що коли є питання до голови суду, що розглядають ключові виборчі спори — ніхто не заважав, і не перешкодить їх розглядати й вирішувати до початку або після завершення виборчого процесу. А ставити ці питання руба напередодні дня голосування — все це надто схоже на шантаж з метою формування у суддів упередженого ставлення до ось таких майбутніх виборчих спорів.
Законодавець наділив суддів адміністративних судів найважливішими повноваженнями — захищати громадян від зазіхань влади. Занадто багато тих, хто хоче їх відібрати. Ці самі люди бажали б анулювати народне волевиявлення на виборах, «протиснувши» потрібне судове рішення. Не вийде. Профільний Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя не допустить реалізації цього сценарію.
Захищатися від таких зазіхань будуть і судді, і політичні сили, і громадянське суспільство.
Зазначимо також, що Рада суддів адміністративних судів не підкорилася «генералам» судової влади. Своїм рішенням вона рекомендувала не звільняти, а повторно призначити Олександра Пасенюка головою Вищого адміністративного суду України. За результатами таємного голосування, більшість членів Ради висловилися за цю кандидатуру. До того ж це думка і рядових суддів адміністративних судів — на засіданні Ради були представлені звернення зборів суддів усіх окружних та апеляційних адміністративних судів.
Ми також чекаємо на рішення Конституційного Суду України у справі про порядок призначення суддів на адміністративні посади. Єдиний орган конституційної юрисдикції в країні повинен сказати в цьому питанні своє вагоме слово.
Сергій КІВАЛОВ,народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
