День святого Андрія Первозваного, який православна церква святкує 13 грудня, відтепер ще й стане днем закоханих по-українськи. За давньою народною традицією, яка збереглася ще з дохристиянських часів, Андріївської ночі, яку в народі ще називали Калита, з нетерпінням очікувала молодь, бо це — час гулянь та можливість дізнатися про свою долю. Дівчата ворожили, коли вийдуть заміж та яким буде майбутній чоловік — молодець чи вдівець, вродливий чи кульгавий, ворожили на воді, воску та горіхах, дровах, насінні, глечиках, кілках, вишневих гілочках, балабушках, по імені першого зустрічного.
Ще одним із прийомів «любовної магії» було засівання конопель або ж кидання чобота через хату чи позад себе — в який бік носаком упаде, звідти й жениха виглядати. А хлопцям дозволялося побешкетувати — зняти хвіртку, підперти кілком двері хати, витягти віз чи заткнути комин господареві, який не пускає доньку на гуляння. Ці народні звичаї можна було побачити минулої неділі в Музеї народної архітектури та побуту в Переяславі-Хмельницькому на Київщині під час святкування дня закоханих по-українськи. А щоб не замерзти в лютий мороз, «підігрівали» етнографічні колективи, кінний театр «Запорозькі козаки» та естрадні гурти «Кобза» і «Друга ріка».
Ідея запровадження свята кохання та любові на Андрія належить заступнику Голови Верховної Ради Миколі Томенку. І не біда, що це буде вже третій день, присвячений коханню. Адже 8 Березня, яке відзначається з радянських часів, це скоріше день уваги до родини, матері, дружини, усіх жінок. День святого Валентина, який стали відзначати в нашій країні нещодавно за європейською традицією, — це свято закоханих, подружніх пар, любові, яка вже є. А от день Андрія, вважає М. Томенко, треба святкувати як день мрій про кохання, свого обранця, майбутнє. «Якщо ми зробимо цей день важливим, відзначимо смайликом, повідомленням чи квітами, це дасть можливість пригадати про когось, зробить вечір романтичним. Я пропоную відсвяткувати його в українському контексті», — сказав заступник глави парламенту.
Під час святкувань у Переяславі-Хмельницькому також відбулася презентація нового видання книги Миколи Томенка «Теорія українського кохання», яка побачила світ у видавництві «Генеза». Це історико-публіцистичне есе, де осмислення кохання здійснено за допомогою філософського, літературного та етнопсихологічного матеріалу, цитат із суджень, творів, листів про кохання відомих українських митців та мислителів. «Це радше бажання підняти голос на захист української традиції від псевдоукраїнської шараварщини й апологетики чи від розчинення у хаосі маскультурного цинізму, — зауважив автор. — Я не намагався довести, що ми, українці, в чомусь кращі чи, можливо, гірші. Я спробував показати, що ми інші, а тому унікальні, важливі та, безсумнівно, цікаві, як собі, так і, можливо, всьому світу. Впевнений — українське кохання може служити національною легендою чи міфом, яких так не вистачає нинішньому суспільству. Що б там не було, але кохання — то почуття, якого завжди бракує, це стан душі, якого прагнеш, мрія, якою живеш вічно».
Киев—Переяслав-Хмельницький.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.
