В Оленівку я привезла з обласного центру дощ. Невеликий, але він на якийсь час зупинив роботу. На току приватного агропромислового товариства «Аркадія», що в Гусятинському районі на Тернопільщині, кинулися накривати гори щойно зібраної пшениці та ячменю, а в полі зупинилися комбайни.

— Тільки вчора розпочали збирати пшеницю, — розповідає керівник господарства Микола Пилипів. — Площі не найкращі, а вихід непоганий — 70 центнерів з гектара. Інші обіцяють і по 100 центнерів.

Липень на Тернопільщині видався дощовим, тож жнивують селяни в непростих умовах. Зрештою, коли вони були ідеальні? Головне — зібрати вирощене без втрат. Рік загалом видався непоганий. Вдалися і ячмінь, і ріпак, і пшениця... Цукровий буряк також обіцяє гарний урожай.

У полі ми зустріли агронома Чортківського цукрового заводу. Саме оглядав плантації, щоб спрогнозувати, якою буде цукристість. Із цим підприємством в «Аркадії» договір про постачання цукросировини. До речі, в господарстві не відмовлялися від цієї культури, навіть коли ситуація на цукровому ринку була явно несприятлива.

— Уміємо вирощувати буряк, маємо необхідну техніку, та й сівозміни треба дотримуватися, — каже Микола Іванович. — Однак хочеться, щоб на цукровому ринку діяли чіткіші правила гри. Культура затратна: в гектар вкладаємо 16 тисяч гривень, а яка буде ціна на цукросировину — не відомо. Та й переробні підприємства не завжди адекватно поводяться. Хочеш — вези по тій ціні, що вони диктують, хочеш — не вези, мовляв, куди ти з нею подінешся? Не дивно, що навіть великі сільгосппідприємства почали відмовлятися від цієї культури. Ціни на цукор позаторішнього врожаю були дуже низькі, торішнього — вже кращі. Нині цукор  можна продати по 6,9 гривні за кілограм, але якщо врахувати курс долара, то виходить навіть нижче. Що поробиш, в аграрному секторі завжди так: на чомусь виграєш, на чомусь програєш. Ячмінь цього року видався на славу: озимого зібрали по 75 центнерів з гектара, ярого — по 70. Здаємо на «Оболонь» — давно співпрацюємо з цим підприємством. Ріпак також порадував — 46 центнерів з гектара (торік — 27), і ціна на нього піднялася, але якщо врахувати той самий курс долара...

Микола Пилипів майже тридцять років віддав державній службі, свого часу керував Гусятинським районом, багато зробив для його розвитку, люди й досі якнайкраще відгукуються про нього. Але зізнається, що ніколи не мав такого задоволення від роботи, як нині. За освітою — не аграрій, проте настільки заглибився у тонкощі цієї галузі, що може дати фору і професіоналам. Та головне навіть не в цьому: він має моральне задоволення від того, що працює на землі, а це багато важить. Не боїться експериментувати. Крім рослинництва, розвиває тваринництво, садівництво. Треба було бачити, з якою гордістю господар показував свої поля. І справді, все буяє, поля доглянуті, чистенькі.

В «Аркадії» ніколи не гналися за кількістю. Господарство орендує 4 тисячі гектарів землі. Микола Іванович вважає, що цього достатньо, щоби тримати все в полі зору, додержуватися головного закону в обробітку землі — сівозміни. Тут сіють сім культур. Можуть бути невеликі відхилення на 20—30 відсотків посівних площ на користь тієї чи іншої культури, однак сівозміну намагаються не порушувати.

Ось і в тваринництві не женуться за кількістю. Закінчили реконструкцію свинокомплексу. Свиноматок привезли з Данії, вирощуватимуть свиней за німецькою технологією. Планують вийти на 4 тисячі голів. Цього достатньо, аби не прогоріти, адже ринок м’яса також час від часу лихоманить.

Яблуневий сад по-справжньому зародить наступного року. Навесні залишили трохи цвіту, аби, як жартує Микола Іванович, не забув, що має родити. Під майбутній урожай треба будувати сховище, доведеться брати кредит на 3—5 років. Без банківських кредитів ніяк, адже починалася «Аркадія» на голому місці. Думали навіть про переробку яблук — вичавлювати соки, але це назвали промисловим об’єктом, а землі сільськогосподарські, одне слово, стільки замороки, що довелося поки відмовитися від цього проекту.

У колективі працює 120 чоловік. Люди цінують те, що мають пристойну зарплату, й не в конвертах. З орендарями також вчасно розраховуються. На гектар виходить 4 центнери хліба, а хто має, скажімо, три гектари (середній розмір паю), то виходить до півтори тонни. До речі, оплату можна взяти не лише пшеницею, а й іншою культурою або грошима. В полі зору «Аркадії» — дві сільські та одна селищна ради (6 населених пунктів), господарство немало робить для вирішення їхніх соціальних питань. Скажімо, в Оленівці відремонтували ФАП, клуб, шмат дороги, на черзі — ремонт клубу в Буциках, допомагають у благоустрої селища Гримайлова, церквам... Та й коли хто з селян звернеться у кризовій ситуації, не відмовлять.

— Сьогодні на наш хліб чекають і держава, і орендарі, і продати щось треба, — розмірковує керівник господарства. — Ми ж на допомогу держави не розраховуємо. То навіть аморально, зважаючи на нинішню ситуацію. Єдине, чого б хотілося, щоб уряд пробивав ринки, щоби можна було реалізувати вирощене і трохи обмежував апетити трейдерів, якщо не можемо обійтися без них. Продукція наша відповідає європейським стандартам, адже вирощуємо її за передовими технологіями. Сорти також практично всі зарубіжні. До речі, це також на замітку уряду: потрібно відновлювати вітчизняну науку, свого часу були гарні українські сорти, а тепер? Посіяли на дослідних ділянках вітчизняні Сонячну і Подолянку. Вже видно, що вони програють німецьким, австрійським сортам. Сьогодні практично повністю залежимо від імпорту: насіння, техніка, засоби захисту... Купувати доводиться у валюті, а курс, самі знаєте, який. На мою думку, ринок треба регулювати. Квотами, як це роблять в інших країнах. Щоб той, хто працює на землі, знав: якщо навесні посіяв певну культуру, то восени зможе її продати. Держава має бути в цьому партнером виробника. Наше завдання: створювати робочі місця, сплачувати податки — і це є участь у розбудові України.

Микола Пилипів категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення. Якщо буде ринок землі, каже він, то наші люди купити її не зможуть. Ми не готові до ринку землі. Це теж на замітку законодавцям та урядовцям.

Жнива на Тернопільщині у розпалі. Валовий збір зернових очікується трохи більше 2,1 мільйона тонн. Порівняно з минулим роком це може бути дещо менше. Середня врожайність на рівні 45 центнерів. Наразі зібрано з п’ятої частини посівних площ. Голова облдержадміністрації Олег Сиротюк наголошує: головне — зібрати урожай в максимально стислі терміни й без значних втрат. Тернопільщина має підставити державі плече, бо ситуація, що склалася на Донеччині та Луганщині, може відбитися на загальнонаціональних показниках врожаю.

Тернопільська область.

На току «Аркадії» приймають хліб нового врожаю (перший ліворуч — Микола Пилипів).

 

Фото автора.