Чому утримання відділень зв’язку навіть у сільській глибинці «Херсонпошті» стає не по кишені
 
Обдирають зв’язківців мов липку
 
Десятки поштових відділень опинилися під загрозою ліквідації на Херсонщині. Власники приміщень, які «Укрпошта» винаймає під відділення зв’язку, вимагають укласти нові договори з орендною платою, збільшеною у два-три рази, посилаючись на необхідність платити податок на комерційну нерухомість, високий податковий тиск і тому подібне. А з огляду на те, що з 416 відділень зв’язку у краї 265 використовують для роботи саме орендовані площі, перегляд розцінок може обернутися мільйонами гривень додаткових витрат із наслідками у вигляді перегляду розцінок на послуги. Чи альтернативою у вигляді закриття частини відділень заради економії коштів. Заробити на зв’язківцях намагаються навіть орендодавці з числа державних та комунальних установ.
Через це Херсонській дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» вже двічі довелося судитися, зокрема, із управлінням комунальної власності Херсонської міської ради. Після закінчення терміну дії договорів оренди приміщень під відділення зв’язку по вулицях Перекопській та 40 років Жовтня зв’язківці звернулися до муніципальної влади із проханням укласти нові угоди, але в ціні не зійшлися. «Херсонпошта» наполягала на передачі приміщень за умовами, визначеними Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», який передбачає пільгову орендну ставку — одна гривня на рік. А комунальники оперували Положенням про розрахунок та використання плати за оренду, затвердженим міськрадою ще 2011 року, і аналогічною постановою Кабміну № 786 від 4 жовтня 1995 року. Суд, звичайно, двічі ухвалював рішення на користь «Херсонпошти», оскільки закон вищий, ніж постанови, положення та інші підзаконні акти. Але ж ці ухвали прецедентами не ставали, оскільки прецедент у нас не став джерелом, приміром, як у Великобританії, та аж ніяк не в Україні. Тому чи не щоразу укладання нового орендного договору супроводжується новою судовою тяганиною — і не тільки в обласному центрі, а й у районах області.
 
Правила гри державі час виправити
 
— Керівники міжрайонних вузлів національного оператора поштового зв’язку уже стомилися доводити, що закон треба виконувати, а не обговорювати. Та зв’язківцям продовжують викручувати руки, бо жити за законом орендодавцям невигідно, — коментує заступник директора Херсонської дирекції «Укрпошти» Андрій Баранов. — На додачу, законодавству про пресу та сферу поштового зв’язку «протистоїть» і вже згадувана Постанова Кабміну України № 786 від 4 жовтня 1995 року «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна». Вона сама по собі суперечлива: пункт 10 документа підтверджує розмір річної плати за оренду нерухомості для підприємств зв’язку, які розповсюджують періодику (окрім рекламної та еротичної),  у розмірі одна гривня. Натомість, до постанови є хитрий додаток 2, затверджений іншою урядовою постановою № 1846 від 27 грудня 2006 року. А в ньому орендна ставка за використання державної нерухомості для об’єктів поштового зв’язку (пункт 19) становить зовсім не одну гривню, а шість відсотків вартості майна. Доки відносини між орендодавцями та «Укрпоштою» не будуть чітко врегульовані державою, власники нерухомості намагатимуться витиснути із зв’язківців усе, що можна. Та вже витискають: хто пропонує платити оренду, призначаючи плату у три відсотки вартості приміщень, а хто гилить усі п’ятнадцять.
Зазвичай комунальні та державні установи Херсонщини пропонують зв’язківцям все ж трохи нижчі ставки оренди, ніж приватники. Але біда в тому, що комунальне чи державне майно зараз може вмить перетворитися на приватне чи працівників пошти можуть позбавити права використовувати комунальну нерухомість. Адже вони винаймають її не безстроково, а на певний строк (найчастіше, до трьох років), а термін дії договорів має колись закінчуватися.
 
Село без пошти — то вже хутір
 
Скажімо, у селі Костогризовому Цюрупинського району області відділення зв’язку колись знаходилося у сільраді. Та сільські чиновники плодилися незгірш від міських, і їм забракло місця — поштарів попросили переїхати, запропонувавши їм крило у магазині місцевої кооперативної спілки. Зв’язківці погодилися на переїзд, зробили в крилі косметичний ремонт, реконструювали систему опалення, а тепер... думають виїжджати. Цьогоріч власник магазину вирішив підвищити вартість оренди з минулорічних 376 гривень на місяць аж до 826 гривень, включивши в розрахунок і амортизацію, і норму рентабельності, і той самий податок на нерухомість. Однак заробити не вийде: взявши до уваги, що відділення зв’язку у Костогризовому збиткове (тільки минулого року воно виявилося «в мінусі» на 13 тисяч гривень), а нарощувати збитки за нинішньої скрути не випадає, дирекція «Херсонпошти» вже скерувала до тамтешньої сільради попередження про намір відділення закрити, а село перевести на обслуговування «мобільною поштою». Тобто машиною, яка відвідуватиме село із трьома тисячами мешканців три рази на тиждень. 
Відповідно, цим мешканцям складніше стане отримати переказ, відправити посилку тощо. А село без такого важливого атрибута цивілізації, як пошта, перетворюється на неперспективне — відплив жителів (відповідно, й платників податків до сільської скарбнички) може зрости. І хто від цього виграє — село чи зв’язківці? Навряд чи!
Херсон.
 
Фото з архіву  «Голосу України».