Щось часто останнім часом виступає на радіо, УТ-1 один із проректорів столичного університету N, до якого я мав необережність віддати на навчання сина. Його прізвище чудне, а ім’я — Валерій. 
Цей політолог лише негативно відгукується про дії уряду, парламенту (якщо йдеться не про «його друзів»), навіть позитивні для народу й держави. І так палко захищає своїх, ніби він — адвокат у суді.
А за такої упередженості напрошується народне крилате: «Чиє б нявчало, а твоє б мовчало».
Про якість організації навчально-виховної роботи у згаданому ВНЗ багато повідомлялось на сторінках ЗМІ. Але чомусь керівництву прощається багато гріхів.
Гадаю, на тлі заяв про честь і совість перших осіб держави варто навести хоча б один приклад про подібні чесноти заявників. Їх безліч.
Адміністрація університету, посилаючись на кризу, не забарилась підняти плату за навчання на десятки відсотків. Але ж ми, батьки студентів, такі ж громадяни України, як і викладачі N. Ми теж збідніли. Проте промовчали, вважаючи, що оті відсотки підуть на підвищення зарплат викладачам, яка є ніби найнижчою серед університетів (про що адміністрація хвалилась перед абітурієнтами).
Та ба... Дуже чесна і совісна (як, схоже, вважає проректор і політолог Валерій) адміністрація університету з січня 2009-го скоротила навчальну програму на чверть, щоб... зменшити зарплату викладачам. Спочатку урізали надбавку ветеранам, згодом ще на 25 відсотків — усім педагогам. Їх змусили писати заяви на відпустки за свій рахунок. Виходить, батьки заплатили за те, щоб дітей позбавили можливостей отримати повний обсяг знань.
Та і цього для морального керівництва N виявилось мало. Зарплату почали затримувати на місяці. Недавно викладачам кинули, як кістку, 500 гривень за... жовтень.
Зазначу, що батьки оплачують навчання авансом. І зарплату викладачам можна було б платити двічі на місяць і вчасно, як це робиться в державних університетах.
Отакі мораль і совість у керівників, котрі демократично, чесно й завзято критикують керманичів своєї держави, щоправда — небезпідставно... Небезпідставно.
Петро, батько студента.

Київ.