Глянути на почерк — і побачити портрет людини, визначити її характер, здібності і навіть заглянути в кар’єрне майбутнє. Хіба не цікаво? Ідея ця надзвичайно давня. Цілком логічно припустити, що народилась вона тоді, коли з’явились перші букви. Бо за написаними рядками так хотілось побачити їх автора. Потім у різні часи цікавість до почерку то яскраво спалахувала, то затухала. Але поступово із фантазій перетворилась на справжню науку.
Рядочок вгору — характер оптиміста
Для Сергія Гонгало жителя села Плужне, що в Ізяславському районі, таке захоплення могло б видатись просто екзотичним. Однак його можна назвати професійним почеркознавцем. Він викладає криміналістику на кафедрі правосуддя в Острозькій академії. На лекціях знайомить студентів із офіційною теорією і практикою почеркознавства. А на факультативних заняттях розповідає охочим ще й про графологію.
Сам же Сергій коли пішов працювати в міліцію, а пізніше навчаючись у вищій міліцейській школі, знав, що криміналісти-почеркознавці відіграють чималу роль у розкритті злочинів. Однак особисто стикатись із цим не доводилось. Аж поки одног-о разу, нудьгуючи на автобусній зупинці, випадково не купив книжку про основи графології. Відтоді й захопився цією наукою.
Щоправда, саме до графології багато хто із науковців та практиків ставиться доволі скептично, не вважаючи її наукою. Бо і справді, вона виникла ще у середньовіччі й розвивалась паралельно із астрологією та гаданням. Графологи досліджували почерк для того, щоб вивчити характер, здібності та нахили людини. Інколи за формою букв, їх нахилом, натиском намагались вгадати зовнішній вигляд, вік, стать людини. З цього приводу були написані цілі трактати.
Дехто з сучасних науковців не надто довіряє цьому. Але тим, хто вірить, що особливості почерку пов’язані з психологічними особливостями кожної людини, визначаються її душевним, розумовим та нервовим станом, цікаво дізнатись про деякі секрети почерку.
Як розповідає Сергій, графолог насамперед огляне всю сторінку. Адже те, як вона оформлена, теж може багато про що розповісти. Так, маленькі відступи і поля можуть вказати на скупість автора. Зрозуміло, що надто широкі можуть свідчити про широку натуру, невміння економити. За широкими полями може критись і хвалькуватість.
Прямі й спокійні рядки вказують на таку само пряму і впевнену натуруУ надто честолюбних рядки піднімаються вгору, а у людей невпевнених, незадоволених собою вони сповзають вниз. Коли ж вони звиваються змійкою, то їх міг написати природжений дипломат, але доволі непостійна та нетерпляча людина.
І нарешті самі букви. Чіткі і великі можуть свідчити про енергійність, відкритість, здатність швидко знаходити спільну мову з іншими. А от маленькі характерні для людей поміркованих, обережних, часто замкнутих у собі. Якщо букви наче розсипаються у словах, не зв’язані між собою, то це може говорити про мрійливість і непрактичність натури. М’яка, чутлива людина виводить на папері округлі букви, а от для егоїста характерні гострі, колючі знаки. Коли ж почерк надмірно стилізований і підкреслено вишуканий, це говорить про самовпевненість, а інколи -- про наявність шизофренії.
Записка — як відбитки пальців
Останнє твердження викликало певне здивування. Адже мати гарний, чіткий і зрозумілий почерк — мрія багатьох. Але ж це не може означати якусь епідемію. Зрештою, писати гарно всіх нас навчають на уроках письма у першому класі.
— Так, — погоджується співрозмовник. — Але хіба багато людей ми знайдемо із таким зразковим почерком? Хоча б яким старанним був учень, але з часом букви самі починають стрибати, викручуватись, нахилятись то в один, то в інший бік. І від цього нікуди не подінешся — це дається взнаки все те, що і складає особистість людини.
Ось тут, якщо відкинути будь-яку містику і намагання заглянути в душу людини, що й роблять графологи, то вступає в силу почеркознавство. Адже почерк людини — це така ж особистісна характерна ознака, як, скажімо, і відбитки пальців. Тому за ним доволі просто ідентифікувати людину. А підробки хороший почеркознавець дуже легко відрізнить від оригіналу.
Сергій Гонгало вчить своїх студентів, як побачити за допомогою списаного листка місце, де він був написаний, чи було людині в той момент комфортно, або навпаки — холодно чи жарко, хвилювалась вона чи була спокійна. Все це важливо для розкриття злочину. Інколи почерк може підказати професію. Скажімо, якщо букви написані з великим притиском, це може означати, що у людини велика сила в руках, і вона може бути спортсмен чи тим, хто постійно має справу з великими тягарями.
За почерком, врешті-решт, можна поставити і певні діагнози. Нервові розлади, паралічі — завжди позначаться на письмі. Так само як і певні порушення зору. Зрозуміло, що маючи такі ознаки, криміналіст може звузити коло підозрюваних.
Замість агітації — лише підпис
Для того, щоб навчитись «читати» почерк, мало знати лише теорію, треба переглянути сотні й тисячі зразків, щоб навчитись бачити те, що написано не тільки між рядками, а й між буквами. Хоча Сергій Гонгало не розшифровує почерки на замовлення, проте із зацікавленістю відгукнувся на пропозицію охарактеризувати підписи політиків, зокрема, кандидатів у Президенти.
— Завдання було не з простих через те, що дуже часто політики хитрують зі своїми підписами, — зізнався експерт. — Скажімо, на фінансових документах ставлять один, під офіційними документами — другий, в особистих листах — третій. Дуже часто перед широким загалом постає не оригінал, а факсиміле. А воно, зрозуміло, виготовляється з особливою старанністю, тому, не виключено, що гірші риси приховуються, а кращі, навпаки, -- виставляються на показ.
Зразок підпису Володимира Литвина був взятий просто з рекламного щита. Як вважає графолог, його поставила людина -- тактик, економна, честолюбна, горда, яка прагне до високих результатів. Для неї характерна дисциплінованість і намагання довести справу до кінця, тому вона -хороший виконавець. Може бути обережна і скритна, але разом із тим може сказати правду в лице. Дещо завищена самооцінка компенсується почуттям незадоволення зробленим, бажанням переробити щось по-іншому, краще. Загалом — це людина незалежна в поглядах та думках.
Важко судити, наскільки правдивим і точним вийшов цей психологічний портрет. Втім, не можна заперечувати, що графологія за кілька століть накопичила-таки чималий досвід, тож до її порад і висновків можна прислухатись.
Хмельницький.
Фото з архіву Сергія Гонгало.
