5 серпня — День пам’яті жертв політичних репресій
До 5 серпня, яке давно мало б стати Днем жалоби за сотнями тисяч наших співвітчизників, які загинули у роки Великого терору, Київське міське товариство політв’язнів і репресованих підготувало до друку збірник «Соловецька печаль України». До нього увійшли спогади учасників минулорічної прощі у Карелію і на Соловки. Є там і рядки про табір БелБатлаг, в’язні якого усього за рік і дев’ять місяців кайлами й лопатами збудували Біломорсько-Балтійський канал. На будові соціалізму, де, за різними даними, померло 200 тисяч осіб, працювало й чимало українців. Правозахисник Василь Овсієнко, який неодноразово бував у цих краях, каже, що здебільшого це були заможні селяни — «куркулі».
Серед тих, хто фактично голими руками вийняв 21 000 000 кубометрів ґрунту і пробив у гранітних скелях 37 кілометрів каналу, були київський історик і мистецтвознавець Федір Ернст, якого репресували за виступ проти знищення Михайлівського Золотоверхого собору, родичі Агатангела Кримського, бандурист Іван Гавриш. Усі жахіття «перековки ворогів народу» у БелБалтлазі бачив на власні очі і народний художник України, лауреат Шевченківської премії Данило Нарбут, якого звинуватили у «антирадянській змові». Влада не могла пробачити митцеві «націоналізм» батька, творця державного герба, грошових купюр і поштових марок УНР Георгія Нарбута, і кинула його сина у саме пекло, де щодня зустрічали смерть щонайменше 700 в’язнів.
Канал офіційно відкрито 2 серпня 1933 року. Газета «Правда» розповідала про ББК як про «перший у світі досвід перековки працею політичних ворогів». До пропагандистської кампанії долучився і Максим Горький, який привіз у Медвежьєгорськ групу письменників. За підсумками творчої поїздки вийшла книжка. У Карельському національному музеї, де організували виставку «Біломорканал: «негативи» і «позитиви», розповіли, що чекісти у відомому панегірику Горького сталінському режиму вдавалися до ретуші фотографій. Ще в 1940-х роках у фонди закладу з НКВС передали світлини, які, на думку керівництва, мали б свідчити про здобутки влади. Вивчати їх почали лише в останні роки. Усі знімки були відцифровані. При опрацюванні фотографій працівники музею звернули увагу на світлину, надруковану в книжці. В об’єктив посміхається молода повна сил жінка в білій хустині, яка везе тачкою невелике каміння. На оригінальній світлині вона змарніла, на ній сіра від бруду хустка й діряве взуття, а на тачці велетенські гранітні брили.
Лише нещодавно музейники оприлюднили ще одне вражаюче фото. На ньому шеренги в’язнів, які, зустрічаючи енкавеесне начальство, приречено стоять на колінах.
Про злочини сталінського режиму свідчать і десятки знімків, розміщених в експозиції музею Біломорсько-Балтійського каналу, який діє в будинку управління ББК у Медвежьєгорську.
