Минуло 400 років від зародження баптизму в Європі і 100 років заснування євангельсько-баптистського братства на Волині. З цієї нагоди керівництво обласного об’єднання церков ЄХБ запросило до себе журналістів.
Долаючи старі перестороги
Хоч подібний захід в області проводився вперше, на запрошення відгукнулося лише третина журналістів. Напевно, далися взнаки багаторічні перестороги суспільства до баптистів. Їх переслідували в епоху войовничого атеїзму. Тим часом баптизм — різновид протестантизму, поряд з православ’ям і католицизмом він є одним з основних напрямів християнства. В його основі лежить принцип індивідуалізму: спасіння людини можливе лише через особисту віру в Христа, без посередництва церкви. Єдине джерело віри — «Святе Письмо», як читаєш — так живеш. Баптисти визнають єдиного Бога, але без ікон і церковних атрибутів. Як і православні, вони святкують Різдво Христове, Пасху, Трійцю та інші свята. Хрещення баптизм розглядає — на відміну від католицизму і православ’я — не як таїнство (засіб до спасіння), а як доказ усвідомленої віри. Тому його баптисти приймають лише дорослими. Баптизм заперечує церковну ієрархію. Я запитав у голови обласного об’єднання церков ЄХБ єпископа Володимира Чайки, як звертатися до нього. Він відповів: як вам зручно, можна по імені та по батькові, можна — брате Володимире. А ще ми дізналися, що в церквах ЄХБ — фіксоване членство, яке покладає на кожного відповідальність вести життя по-євангельськи в церкві і в суспільстві. Тут діє відоме з часів раннього християнства правило церковної десятини, турботи про бідних, сиріт і вдів. Тобто кожен член громади щомісяця з доброї волі вносить на її користь помірні пожертвування із своїх прибутків для благодійності. Так служать Богу через служіння людям 7334 члени із 127 церков, які входять до складу обласного об’єднання ЄХБ.
Молодь тягнеться до знань і культури
Перед прес-конференцією раз заглянув у «Большую Советскую Энциклопедию» (1970): «Баптизм, как религиозная разновидность буржуазной идеологии, принципиально враждебен социалистическому мировоззрению. Он культивирует неверие в силы и разум человека, проповедует нигилистическое отношение к общественным интересам, к науке и культуре». Проте судіть самі: на Волині при церквах ЄХБ створено 120 недільних шкіл, Волинський регіональний Біблійний коледж і Волинський Біблійний інститут, видається журнал «Волинь християнська», щотижня на хвилях ФМ звучить радіопередача «Слово життя», у Луцьку працює місійна книжкова фабрика, діє християнська медична асоціація.
Знайомлячись з роботою цих та інших закладів, журналісти бачили, як молодь працює на комп’ютерах та іншій сучасній техніці, як вона тягнеться до знань. Чи це співвідноситься «с неверием в разум»? А щодо культури, то лише в найбільшій церкві Луцька — «Домі Євангелія» — діють п’ять хорів (по два дорослі і молодіжні, один дитячий), а також духовий, симфонічний оркестри, оркестр народних інструментів, чоловічий квартет, кілька молодіжних груп. Баптисти проводять різні фестивалі, знімають фільми. Деякі і нам показали. Нещодавно побачила світ змістовна і прекрасно оформлена книга «Євангельський рух на Волині в документах і долях людей». Тож з культурою — теж все гаразд.
Раз добром зігріте серце
Доброчинність — одна із найдавніших християнських чеснот. Подружжя Миколи та Ніни Крикот вже дванадцять літ по-батьківському опікується дитячим оздоровчим комплексом «Віфанія», що в селі Дубечне Старовижівського району. Це заклад для дітей переважно з багатодітних та малозабезпечених родин. У таборі — чудові умови для відпочинку, відчувається домашній затишок. Діти купаються в озері, ходять у ліс по ягоди, катаються на велосипедах, роликах, скейтах. А ще отримують практичні уроки християнської етики. Чимало добрих справ на рахунку християнської «Української місії благовістя». Завдяки підтримці волинян з діаспори Фелікса Каплуна та Вільяма Капітанюка і співпраці з християнською місією «Доркас» вона здійснює три проекти: «допомога сім’ї», «гуманітарна допомога», «сільська амбулаторія». Місія виділяє щомісячні продуктові набори, господарські й санітарні товари для 346 малозабезпечених сімей. У рамках третього з цих проектів допомогли в ремонті фельдшерсько-акушерських пунктів у селищі Олика, селах Покащів, Одеради, Гор’янівка, Муравище, Дерно, Хорлупи Ківерцівського району. Церква «Голгофа» відкрила реабілітаційний центр для тих, хто звільнився з місць позбавлення волі. Церква села Скобелка — притулок для самітніх людей «Надія». Заслуговує на добрі слова реабілітаційний центр церкви «Фіміам», в якому звільнилися від наркотичної та алкогольної залежності більше ста жінок, а десятки неповносправних отримали тут допомогу в боротьбі з фізичними недугами.
Без перерв і канікул
Справжнім відкриттям для нас стали відвідини комплексу «сиротинець-школа» в місті Ківерці. Зведено цей прекрасний заклад шість років тому за кошти Української місії благовістя, зокрема, родин баптистів — вихідців з Волині Фелікса Каплуна і Едмунда Сардачука, які живуть у США і Канаді. Сиротинець, або пришкільний інтернат, утримується за рахунок їхніх пожертвувань. Місія створила благодійний Фонд «Світло життя», який очолює Петро Волощук (до цього він вісімнадцять років керував Ківерцівським райвідділом освіти). В школі навчається 215 учнів, з них 20 сиріт. Дітьми, позбавленими батьківської ласки, повністю опікується Фонд — годує, вдягає, вчить. Директор Світлана Свиновей розповіла, що школа використовує методику викладання всіх предметів, розроблену академіком Миколою Ґудзиком і схвалену Міністерством освіти та науки України. Спрямована вона на те, щоб виявити і реалізувати талант кожної дитини, заохотити її (навіть матеріально) до процесу навчання. Домашніх завдань як таких — немає. Вчителі намагаються дати максимум знань на уроках. Сам виховний процес побудований на основі християнських цінностей. Про ефективність такого навчання свідчить вже те, що торік із 18 випускників 11 вступили до вищих навчальних закладів, з них восьмеро — на державну форму.
Ще одну добру справу баптистів Волині оцінить кожен, хто був у старій частині Луцька. Це відреставроване приміщення колишньої лютеранської кирхи (на знімку). 1960 року її зруйнував страшний ураган. Стихія зірвала шпиль, пошкодила стелю. Держархів, який містився тут, не мав коштів для порятунку пам’ятки. Здавалося, кірха приречена. Тоді за справу взялася громада ЄХБ. Сьогодні це одна з найкрасивіших споруд міста, один із важливих елементів його архітектурного силуету. У ній розташована церква «Дім Євангелія». А повернутий на вершину шпиля колишньої кірхи шестиметровий хрест свідчить про релігійну терпимість її вірних (баптисти хрести визнають, але їм не поклоняються).
Волинська область.
Фото автора.
