На початку грудня в Києві двічі показано виставу Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка «Солодка Даруся» за однойменним романом Марії Матіос.Давно вже не траплялось, щоб на спектаклях провінційного театру в столиці було так тісно! Дістати квитки — неможливо! Й це при тому, що сьогодні життя регіональних театрів для столиці — terra incognita. Й серед столичної публіки існує стійке упередження, що, мовляв, нічого вартого уваги на провінційній сцені з'явитися не може. Проте «Солодка Даруся» Івано-Франківського театру здатна зруйнувати навіть такий снобістський стереотип.
Звісно, показувати «Дарусю» — ризик. Бо не любить нинішня публіка тяжких тем. Мовляв, ми пам'ятаємо, скільки зла завдала радянська система своєму народу, але нам сьогодні й без цього не дуже весело живеться — тож дайте хоч у театрі забути про це. Але іванофранківці зробили навпаки — й перемогли. Їхній спектакль дивом уникає найменшої заполітизованості. Якщо ви коли-небудь бачили вихор на польовій дорозі — вам легко буде збагнути, що таке цей спектакль. Доля Дарусі — це і є той вихор, життя якого невловимо коротке. Нам дають побачити це буквально — Даруся крутиться навколо власної осі, потім зникає. Метафора проста — але дуже потужна.
Рік тому випускники Прикарпатського університету ім. В. Стефаника та керівник курсу, режисер-початківець, а з недавнього часу і директор театру, Ростислав Держипільський створили цю надзвичайну виставу. Допомагали їм у роботі львівська актриса, дослідниця народних пісень Наталка Половинка та актор і хореограф Андрій Кирильчук… В результаті вийшла вистава, що переконливо демонструє, як з любов'ю «відреставрована» етнографія може органічно поєднуватись із стилістикою сучасного європейського театру. Старовинні церковні ірмоси, народні гуцульські танці, автентичні костюми стають не самоціллю, а лише обрамленням для високої трагедії, жанру і рідкісного, і несправедливо забутого сьогодні.
«Солодка Даруся» стала справжнім культурним шоком для Івано-Франківська — сьогодні там на виставу не дістати квиток. А в обласний театр, що святкує своє 70-річчя, повернулася друга молодість і колишня слава. Але найголовніше — повернувся його Глядач! Директор театру і режисер Ростислав Держипільський мріє перетворити Івано-Франківськ на одну з українських театральних столиць. Над такими мріями можна було б іронізувати, аби не вистави останнього часу — «Солодка Даруся» М. Матіос, «Натусь» В. Винниченка…
Автор роману, відома письменниця Марія Матіос тричі бачила виставу «Солодка Даруся». І хоча, зрозуміло, думка автора безсторонньою бути не може, але пані Марія була вражена, наскільки точно і в той же час самостійно театр переказав її історію. Письменниця після першого перегляду зізналася Ростиславові Держипільському, що їй необхідно ще раз перечитати свій роман, тепер враховуючи версію театру, його інтерпретацію та коментар.
Вистава «Солодка Даруся» за свою коротку історію встигла побувати на кількох українських мистецьких фестивалях: в Коломиї («Коломийські представлення 2009»), в Полтаві («Мазепа-фест»), в Кіровограді («Вересневі самоцвіти»). На VII регіональному фестивалі «Прем’єри сезону» вистава отримала левову частку нагород в основних номінаціях: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща жіноча роль», «Краща чоловіча роль», «Краще візуальне вирішення». В наступному році плануються гастролі в Польщу.
Але, мабуть, найфантастичніше, те, що порушує всі звичні стереотипи — це номінування вистави «Солодка Даруся» на здобуття Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Схоже, що автори вистави — наймолодші номінанти за всю історію премії!
На знімку: сцена з вистави. Даруся — Галина БАРАНКЕВИЧ, Іван Цвичок —Андрій ІВАНЮК.
Фото надане театром.
