Для мене зміст релігії — у правді й ненасильстві, навіть більше в одній правді, тому що вона включає ненасильство, що є необхідним і єдиним засобом пошуку істини. От чому все, що сприяє здійсненню цих чеснот на практиці, допомагає й вирішенню завдань релігійної освіти. Краще ніж інші учить той учитель, хто у своєму житті сам суворо дотримується цих чеснот. Я в цьому впевнений. Тоді тільки одна його присутність серед учнів на спортивному майданчику або в класній кімнаті вже є школою засвоєння і фундаментальних чеснот.
Кілька слів про вивчення універсальних основ релігії. Навчальна програма повинна включати вивчення не тільки своєї віри. У студентів потрібно виховати звичку з розумінням і повагою ставитися до доктрин інших великих релігій світу, демонструючи шанобливість і терпимість. За цієї умови вони духовно зміцняться й зможуть гідно оцінити переваги своєї віри. Є тільки одне правило, про яке не можна забувати. Читайте тільки праці відомих прихильників тієї чи іншої віри. Наприклад, якщо ви хочете вивчити «Бхагаватгіту», беріть переклад, виконаний не злісним критиком, а закоханим шанувальником цього великого твору. Те ж стосується й Біблії. Читайте коментарі переконаних прихильників християнства. При такому підході ви зможете відчути глибинну єдність всіх релігій і хоча б на мить побачити образ універсальної й абсолютної істини, що схована під «пилом теорій і віровчень».
І не бійтеся, що вивчення інших релігій може послабити або похитнути вашу віру. Філософія індуїзму припускає наявність елементів істини у всіх релігіях і пропонує ставитися до них з шаною й повагою. Звичайно ж, це припускає й повагу до власної віри. Вивчення інших релігій не означає ослаблення цієї поваги, просто вона починає поширюватися й на вірування інших людей.
У цьому розумінні з релігією справа складається так, як і культурою. Збереження власної культури не означає презирство до культури інших народів. Воно, навпаки, вимагає всмоктувати все те краще, що є в інших культурах. Так і з релігією. Наші страхи й побоювання — результат отруєної атмосфери, в якій ми живемо, атмосфери взаємної ненависті, злої волі й недовіри. Нас постійно переслідує страх, що ось непомітно хоче підірвати нашу віру в Бога. Ми боїмося за себе й за своїх близьких. Але цьому протиприродному стану прийде кінець, коли ми навчимося з повагою й терпимістю ставитися до інших релігій і їхніх прихильників.
(Махатма ГАНДІ, 1928. Оригінальний переклад Володимира Василенка).
