Світлані Івасюк вперше приснилася Пречиста Діва в дитинстві. Відтоді вже понад десять літ її навідують сни, в яких з’являється Матір Божа, Ісус Христос, ангели. Ці видіння змінили долю дівчини й усієї великої родини Івасюків. Мешканці села Старуні Богородчанського району, що на Прикарпатті, спочатку не вірили дівчині, а зараз допомагають втілити те, що, як запевняє Світлана, диктують їй святі.
— У першу свою з’яву Пресвята Діва Марія сказала мені уві сні, що тут треба ставити капличку, — розповідає Світлана. — Але де «тут», я не знала. Потім приснився Ісус Христос, який показував, що на місці каплички колись була стара церква.
Про свої сни дівчинка найперше розповіла мамі. Та порадила: «Не нехтуй своїми видіннями. То, мабуть, знак, щоб ти відшукала місце, яке тобі весь час сниться».
Світланка побігла в ліс, прислухаючись, куди поведе її серце. І зупинилася на невеличкій галявинці, де стояло дерево, що нагадувало крісло. Воно здалося їй знайомим, наче уже бачила його уві сні. На гілку дерева дівчинка почепила медальйон Непорочного Зачаття і дерев’яне розп’яття, якими позначила обраність тієї галявини. Разом з мамою розчистили цю безлюдну місцину від чагарників і дерев і почали приходити сюди на нічні чування — запалювали тут свічки і всю ніч молилися. «Бог нас туди кликав, — впевнена Світлана. — Нам було дуже хороше. Зима, падає сніг, свічки горять, кругом тиша, принишкли дерева, а ми молимося під зорями. Молитви були такі щирі, що відчували: Бог чує нас».
Якось дівчинка під час молитви в лісі побачила видіння: стало дуже світло, з’явився Ісус Христос з дарами в руках. «Я бачу, як Ісус бере накидку, застеляє нею престіл, обходить його тричі, стає вгорі, а ззаду нього — багато ангелів, теж з дарами. Я зрозуміла це як знак, що з нами Божа благодать». Підтримка Світлані й справді була потрібна. Бо люди стали з неї насміхатися. Казали, вигадує казна-що. «Було, — зізнається Світлана, — що я сумнівалася і зневірилася, та Бог весь час підтримував мене».
Люди почали ще більше глузувати з дівчини, коли побачили, як посеред галявини вона почала щось копати. «Наснилося, що в тім місці під землею лежить розп’яття Ісуса», — пояснює Світлана. То була сізіфова праця. Що не викопає, яма завалиться. Дівчинка з мамою пішла до монахів і все їм розповіла. Ті пояснили: «Бог хоче випробувати вашу віру. Засипте те місце і будуйте на ньому капличку».
Івасюки так і зробили. Працювали всі, а в родині — семеро дітей. Усі одружені, крім Світлани та Уляни, які ще школярки. Брати їздили на заробітки і віддавали частину грошей на будову. Та й сама Світлана якийсь час була за кордоном, заробляла на капличку. Та прикро було, що люди їй не вірили.
«І тоді з’явилася мені Пречиста Діва Марія і сказала: «Розказуйте про все людям, і святі вас підтримають». І ми почали розповідати людям, що робимо. І до нас на підмогу почали приходити односельці. Бувало, що залишали нам по 100, 200, 300 гривень. А якось, коли треба було розплатитися за статую Діви Марії і не вистачало 300 доларів, ми знайшли саме цю суму в капличці під вазою з квітами...»
Капличку будували від весни до осені. На Покрову 2007 року тут відбулася перша відправа. Капличка вийшла гарна і за розмірами — як маленька церква, вміщає до 20 душ. Усередині Світлана облаштувала все так, як підказували видіння. «Якось приснився образ, на якому Матір Божа тримає Ісуса, а в його руках — чаша, з якої переливалися дари, благодать на землю. Назустріч йшов чоловік з порожніми руками і провалився під землю. Я зрозуміла це так: до Бога треба йти з дарами, добрими справами. І ще старанніше взялася до роботи. А іншим разом бачила білий пергамент, на якому рука Отця писала, що буде через дорогу від каплички».
Поки що цього дівчина нікому не розголошувала. Каже, ви будете перші. «Через дорогу від каплички буде криниця і басейн, куди стікатиметься цілюща вода з печери Матері Божої». Криницю уже викопали, а поряд і невеличкий ставок. На його березі, розказує Світлана, буде поляна для відправ, бо їй снилося, що Ісус пас багато овець на тому полі.
Щомісяця 13-го числа у цій капличці місцевий священик відправляє молебень. Чому 13-го? «Бо то число Матері Божої», — пояснює Світлана. Однак в капличку можна зайти, коли хочеш. Вона завжди відчинена для всіх людей. Найбільше односельців приходить сюди помолитися в неділю о 15 годині. «Це — найкращий час Божого милосердя, коли найкраще молитися», — каже дівчина й зауважує, що молитися можна й серцем, а не лише словами. «В кожній людині є частина Ісуса Христа». То як людей можна не любити? Треба старатися всіх любити, усім прощати і за все Богу дякувати. А Бог знає, що нам треба дати і що ми можемо витримати».
Івано-Франківська область.
Фото автора.
