Експерти вважають, що Україні варто поспішити зайняти місце на ринку збагачення урану
До 2017 року у світі може виникнути дефіцит ядерного палива для АЕС через стійке перевищення попиту на збагачений уран над його пропозицією. З таким прогнозом виступила Всесвітня ядерна асоціація.
Організація відзначає, що нині в стадії будівництва в різних країнах, включаючи Китай, Індію, Францію та Фінляндію, перебуває 52 ядерні реактори. Вони потребуватимуть палива, що вже в майбутньому десятилітті спричинить нестачу збагаченого урану, наголошують фахівці асоціації. На їхню думку, ситуація на міжнародному ринку збагаченого урану багато в чому залежатиме від того, чи зможуть провідні компанії з видобутку та збагачення урану розширити найближчими роками обсяги виробництва.
Для України, як великого споживача ядерного палива, проблема збагачення першорядна. Урядом уже пророблено певну роботу для її розв’язання. Зокрема, підготовлено проекти контрактів із Росією на постачання ядерного палива на українські АЕС на 2011—2020 рр. з відповідними гарантіями на виконання цих робіт. Крім того, в завершальній стадії перебуває питання приєднання країни до Міжнародного центру зі збагачення урану в російському Ангарську.
Проте деякі ризики залишаються. Президент Віктор Ющенко наполягає на тому, що Росія намагається зберегти монополію на збагачення урану для України. В цьому зв’язку він настійно рекомендує здійснювати закупівлі для потреб атомної енергетики України на конкурсних засадах. Але конкурси — це добре за надлишкових потужностей. А що робити Україні, коли справдяться прогнози Всесвітньої ядерної асоціації? Крім того, не можна вибірково підходити до питань закупівлі товарів і послуг для ЯПЦ, у якихось випадках проводити тендери, а в якихось укладати контракти під візити «великих чиновників» з-за океану.
Звісно, можна спробувати налагодити власне виробництво зі збагачення урану, але фахівці впевнені в неможливості реалізації таких планів. Віце-президент, виконавчий секретар Українського ядерного товариства Сергій Барбашев пропонує обмежитися незамкнутим ядерно-паливним циклом. «Збагачення — це величезні грошові витрати, чутлива технологія й до того ж це екологічно брудне виробництво», — зазначив він. Барбашев упевнений, що державі варто зупинитися на будівництві заводу з фабрикації ядерного палива на українській території у співробітництві із закордонними партнерами.
«На мою думку, треба прислухатися до російського проекту: українські АЕС і вся інфраструктура галузі орієнтовані на радянські, а тепер уже російські технології», — наголосив фахівець. При співробітництві з росіянами полегшується завдання підготовки кадрів, широкого використання української промислової бази. «Це не означає, що не треба співпрацювати з іншими країнами. Треба брати краще в американців, французів, японців», — вважає Барбашев.
Головний науковий співробітник Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Борис Пристер розділяє цю точку зору. «Нам ядерно-паливний цикл не по зубах», — вважає він.
У свою чергу, заступник голови Національної комісії з радіаційного захисту населення України при Верховній Раді Микола Омельянець зазначає, що Україна має запаси урану, цирконію, виробничу базу, які необхідно розвивати в рамках неповного ядерно-паливного циклу. «Я погоджуюся з ідеєю створення складального виробництва за участі Росії та Казахстану, але тут заважає зайва заполітизованість питання», — поскаржився фахівець.
Експерт також висловився за підписання довгострокового контракту з Росією на постачання ядерного палива на 10—15 років для українських АЕС. «Якби наші фахівці сказали, що російські реактори ВВЕР можуть нормально й безпечно працювати на американському паливі, тоді було б усе зрозуміло, але Westіnghouse поки що це питання не зняв. Будь-яке паливо не повинне створювати небезпеки для роботи реактора», — сказав він. «Підписувати контракт із росіянами треба, щоб не припинити роботу АЕС, бо найближчими роками ми питання з виробництвом палива в себе не вирішимо», — резюмував фахівець.
Сергій Барбашев підтвердив, що пакет документів із Росією щодо співробітництва в ядерній сфері, в тому числі довгостроковий контракт на постачання палива, давно готовий. «Але в нас переважає політична доцільність, особливо в передвиборний період», — зазначив він. На думку Барбашева, «саме з політичних мотивів говорять про конкурси й тендери» на будівництво заводу й постачання тепловидільних збірок для АЕС.
Можна тільки сподіватися, що після президентських виборів політика не матиме визначального значення на прийняття важливих економічних рішень.
