Вечорами, коли всі збираються вдома, їхня квартира нагадує бджолиний вулик. У родині Еджібіа — шестеро дітей. Щоранку 10-річна Діана, 9-річна Мілана та 7-річний Давид поспішають на уроки, а після обіду — на заняття в гуртках і в музичній школі. Тільки під вечір сідають за уроки — за єдиним у квартирі столом. Коли зголодніють трирічна Єва, п’ятирічний Ілля та однорічний Данька, стіл з письмового перетворюється на обідній.
Багатодітна мама Тетяна Еджібіа з гордістю показує купку похвальних грамот, найбільше їх — у старшої дочки Діани, вихованки підліткового клубу «Червоні вітрила». Еджібіа — беззмінні учасники міських фестивалів дитячої та сімейної творчості.
Велика родина живе на скромну зарплату тата Зураба. Крім того, Таня одержує декретні виплати на молодшу дитину. Нині ламають голову над тим, де б узяти гроші на невелику переробку. Таня планує утеплити балкон і приєднати його до житла. Тоді нарешті тут можна буде поставити письмовий стіл! Поки що його втиснути нема куди, — у 13-метровій кімнаті ледь уміщаються два «багатоспальні» дивани та два двоповерхові ліжка. Разом з бабусею — Тамарою Данилівною Желібою — Еджібіа туляться в маленькій двокімнатній «хрущовці». «Особові рахунки розділені, тож квартира формально вважається комунальною, — каже Тетяна. — В одній кімнаті — я з чоловіком і дітьми, в другій, десятиметровій, — моя мама. Раніше вони були суміжні, потім ми поставили гіпсокартонну перегородку».
В апартаментах бабусі всі стіни завішані її вишивками і картинами — із соломки, фізаліса, бананових шкурок, сухого листя і дивом відвойованих у грудня осінніх запахів.
— А ось книжки поставити нема куди, — озирається по сторонах художниця. — Туляться в коробках...
У грудні минулого року молодше покоління творчої родини делегували на концерт «Мелодія для двох сердець» Віталія і Світлани Білоножків. «Ой, рушник, рушничок, кольорова доріжка...», — співала Діана, а Давид з Міланою танцювали. Наприкінці номера під оплески глядачів з-за лаштунків вийшло все сімейство, включаючи Таню з дитиною на руках. Цей епізод усіх зворушив... Просто на сцені від імені київського міського голови Леоніда Черновецького його заступник Віталій Журавський вручив родині Еджібіа документи на 3-кімнатну квартиру в новобудові на вулиці Урловській. «Дивіться, які таланти ми знаходимо!» — похвалився чиновник.
Радості не було меж! За нормами сімейству мали б виділити житло побільше, але зате цю квартиру дали позачергово.
Та потім замість трикімнатної на Урловській від багатодітної мами зажадали здати державі її колишню 13-метрову кімнату. А це означає — залишити бабусю в комуналці з чужими людьми... Таніна мама — член Спілки народних художників. Вона багато років очолює підлітковий клуб, який не одне покоління юних киян звикло вважати своєю другою домівкою.
Квартирним бюрократам невтямки: чому, маючи право на зайві 20 метрів у вигляді майстерні або кабінету, Тамара Данилівна не стала на квартоблік. І навіщо розділила кімнати — якби вони були суміжні, 13 доньчиних метрів  автоматично залишили б їй.
— Та я навіть подумати не могла, що колись держава спокуситься на частину моєї квартири! — розводить руками Тамара Желіба.
«Мама почала клопотати про те, щоб нашу кімнату не відбирали, а передали їй», — розповідає Тетяна. Тоді з житлового управління КМДА зателеграфували: бабуся чинить «фізичні перешкоди» у вирішенні квартирного питання. І замість обіцяного 3-кімнатного житла родині Еджібіа запропонували двокімнатну «чешку» з малесенькою кухнею — на вулиці Машинобудівній. На додачу до їхніх 13-ти метрів.
За законом на кожного члена сім’ї має припадати не менш як 9 квадратних метрів житлової площі. Плюс кухня, коридор та інші технічні приміщення. Тобто родині Тетяни в розрахунку на сімох чоловік мали б надати 63 жилих квадратних метри. А дві кімнати на Машинобудівній ледь «потягнули» на 43. Як розміститися на цьому п’ятачку?
Коли їм вручали оглядовий ордер, молодшому Дані було 3 місяці, а тепер уже рік. Але на життя Еджібіа скаржитися не звикли: замість цього діти Тані вчаться самостійно заробляти на це саме життя. Старші ходять на кастинги, знімаються в рекламних роликах і кліпах. «Давидові ролі дістаються не статичні, а ігрові, — каже Тетяна. — Можливо, стане нашим Брюсом Віллісом».
— А ти ким будеш, коли виростеш? — цікавлюся в самої кінозірки.
— Космонавтом-винахідником! — впевнено відповідає Давид. Віднедавна він захопився технічним моделюванням, отож Голівуду доведеться трохи почекати.
8-річна Мілана теж не відстає від брата: знялася в кліпі групи «Океан Ельзи» і на обкладинці альбому «Глорія». На один з перших дитячих гонорарів, згадує Тетяна, придбали дві величезні теплі ковдри.
Незважаючи на збільшення виплат по догляду за дитиною, з народженням кожного чада матеріальне становище родини погіршується. Тим паче в кризовий час. Щоправда, це не привід позбавляти себе щастя материнства, впевнена Тетяна Еджібіа. Мовляв, дав Бог дитину, дасть і на дитину. Але якщо вже міська влада взялася допомагати Всевишньому, то хай не кидає слів на вітер!
Раз на два-три тижні молода мама вирушає на Хрещатик — сподіваючись записатися на прийом до заступника міського голови Ірени Кільчицької і довідатися, чому її розпорядження про надання квартири родині Еджібіа дотепер не виконано. Але в секретаріаті КМДА її відфутболюють — мовляв, коли буде прийом, поки що не знаємо, а коли дізнаємося, зателефонуємо.
З вересня цього року й донині столичні градоначальники так і не удостоїли багатодітну маму аудієнції. До цього поговорити особисто вдалося тільки з Віталієм Журавським, але, як з’ясувалося, житлові питання — не в його компетенції. З іншими Тетяна Еджібіа спілкується через пошту.
— Навіть у законі зазначено — при наданні житла повинні запропонувати три варіанти, — говорить Тетяна. — Про це я писала й заступникам Леоніда Черновецького, і Президентові, і Юлії Тимошенко. Але всі мої звернення спускали в КМДА. Остання відповідь надійшла у вересні від Голиці — начальника Головного управління житлового забезпечення.
Замість того, щоб запропонувати компромісний варіант, Тетяні висунули ультиматум. Мовляв, оскільки квартиру багатодітній сім’ї дали позачергово, як виняток, то нема чого торгуватися. Або на додачу до своїх 13 метрів бери двокімнатну «чешку» на Машинобудівній, або... чекай своєї черги. Тим більше що нове житло їй надають тимчасово і з квартобліку не знімають.
— З огляду на те, що на рік дають десь 10 квартир, чекати доведеться більше 30 років, — знову зітхає Тетяна. — На квартобліку наша сім’я перебуває з 6 вересня 2004 року. У пільговій черзі (як багатодітна) значиться під номером 328.
До речі, родин із шістьма дітьми в столиці не так і багато — лише чотири десятки. То невже до цих людей не можна підійти по-людськи, — бодай вислухати?
«Чому до нас таке ставлення? — щиро дивується Тетяна. — Адже поки мої діти ростуть, соціальне житло подовгу залишається порожнім. Принаймні в будинку на Урловській, де нам пропонували квартиру, багато незаселених трикімнатних. І наша досі порожня».
Фото Олександра Клименка.
 
На знімку: Діані, Мілані та Давиду доводиться робити уроки на кухні.
Прийому не буде?
Чому багатодітна мама досі не одержала обіцяне міською владою житло і з якої причини вона не може потрапити на прийом до Ірени Кільчицької, ми вирішили запитати в київського міського голови Леоніда Черновецького. Але відповіді на офіційний запит поки що не дочекалися.
Коли матеріал готувався до друку, Тетяні Еджібіа надійшов поштою папір за підписом першого заступника начальника Головного управління житлового забезпечення КМДА В. Денисенка. У листі повідомляється: підходящої квартири, просторішої від старої двокімнатної «чешки» в Солом’янському районі, немає. Нагадаємо, що спочатку чиновників це не бентежило: трикімнатні апартаменти Тані пропонували на вулиці Урловській. Чому тепер район пошуку варіантів так звузився, чиновник не уточнив. Натомість із властивим бюрократам цинізмом порадив Тетяні не турбувати градоначальників своїми проханнями: мовляв, аудієнції не буде, оскільки ми й без того вам усе гарненько пояснили.