Не завжди перемоги є результатом чисельності «війська». Ось і в Хмельницькій обласній раді політична сила Народний блок Литвина представлений десятьма депутатами. Зате вони — чи не найактивніші в цій раді. Це помічають передусім виборці. Очолює фракцію Віталій Олуйко, який пройшов шлях від обранця в селищну, районну ради — до народного депутата. Нині він керує регіональним відділенням Антимонопольного комітету. З ним наша розмова.
— Хоч ми — невеликий загін, зате активний. У нас зібралася справжня команда професіоналів. Кожен уміє керувати колективом, працювати з людьми. Це при тому, що загалом наше самоврядування страждає на дуже низький професійний рівень, бракує культури... Що вже говорити про ораторське мистецтво? Порівняно з минулими скликаннями планка опускається дедалі нижче й нижче. Іноді, якщо чесно, й на сесію йти не хочеться... Конструктивну думку спочатку підтримують, а коли доходить до голосування — голосів не вистачає, бо спрацьовує так звана партійна дисципліна. Це псевдодисципліна. А ми повинні перш за все діяти в інтересах громади. Тому в нашій фракції прийнято сміливо висловлювати власну думку, а не думати під команду.
На моє переконання, нам слід відійти від ганебної системи виборів до місцевих рад, яка себе скомпрометувала, — обирати не за списками, а конкретну людину, оцінюючи її справи. Кому подобається, що вже й у місцеві ради почали «заносити гроші» (маю на увазі матеріальні інтереси тих чи інших осіб), що виник нездоровий лобізм (особливо це стосується вирішення земельних питань)? Як депутатам чесно пройти цей шлях?! Як служити не кольору, особі, а людям?! Усі лідери нашої країни заявили, що не можна на вождійській пропорційній системі проводити вибори до місцевих рад. «Списочна» система — це невдалий експеримент або навіть провокація, щоб розвалити місцеве самоврядування, цей унікальний інститут влади. Бо сама природа, філософія самоврядування в тому, що воно представляє кращих. А кращий — це неодмінно патріот, професіонал. Ось член нашої фракції Василь Шуляк. Він був ще народним депутатом колишнього Союзу. Свій Теофіпольський район залишив наступникам як доглянуту, викохану грядку. До речі, Теофіпольщина була повністю газифікована першою в області. Або Василь Осадчий, який свого часу розвинув молочну галузь до високого рівня. Відомий, авторитетний на Хмельниччині лікар Марія Шаренко. Прекрасні аграрії Іващук, Марченко. Люди довіряють їм свої паї, бо вони добросовісно розраховуються, бо в них дух не рейдерський. Ними керує турбота про людей, сільських дітей ще з тих часів, коли першочерговими були соціальні питання, коли на селі будувалися об’єкти культури, охорони здоров’я, школи, дитсадки. Надія Підскоцька — депутат уже кількох скликань, заслужений працівник соціальної сфери. Анатолій Овчарук свого часу очолював обласну раду, про яку згадуємо з ностальгією. Усі мої колеги — професіонали з великої літери. В кожного великий авторитет, кожен уміє вести справи, керувати не просто великими колективами, які в області визнано зразковими.
Сьогодні дев’ять районів Хмельниччини не мають своїх представників в обласному органі самоврядування. Коли доходить до розподілу «пирога», інтереси цих районних громад ніхто не представляє. До членів нашої фракції звертаються люди з різних районів, і хоч депутат живе, приміром, у Кам’янці, доля Красилова чи Городка, Ярмолинців чи Нової Ушиці йому не байдужа. Увагу виборців привертає й те, що «литвинівці» піднімають найболючіші питання, які хвилюють територіальну громаду. Ось, до прикладу, земельні питання. 38 громадян отримали акти на право власності на ділянки, а потім їхню землю... ще раз розпаювали, а з реєстру земельних актів сторінки, на яких містилися записи про попередніх власників, було брутально вирвано. Відтак, люди вже п’ять років ходять по судах.
Депутатів фракції турбує і забезпечення області інсуліном, який суттєво подорожчав, і безперешкодне розгортання шулерських мереж, які пропонують позики населенню, і запровадження гідної ціни на молоко, яке несуть на приймальні пункти селяни, і морально-психологічний клімат у колективах комунальних закладів... Або візьмімо до рук місцеві часописи: їх сторінки рясніють рекламою різноманітних «цілющих» засобів. Населення обдурюють, а владі до цього нема діла?! Хочу зауважити, моя нинішня посада дає мені й моїм колегам дуже багато інформації для депутатської діяльності. Нам випало боротися проти картельної змови молокозаводів, тепер — фармацевтів.
Не можемо змиритися і з тим, як розливають цінну мінеральну збручанську воду. Із 30 структур, які працюють у цій сфері, лише дві справді наповнюють пляшки корисною збручанською, решта — просто наливають з-під крана. Деяким негативним явищам вдається запобігти. Але, на жаль, у раді немає тієї критичної маси депутатів, з якими можна перемагати у відстоюванні інтересів простих людей. Вилікувати наше самоврядування можна лише в такий спосіб: треба йому піти на... рентген. До людей. Вони відверто кажуть, що думають про владу. Але чи завжди влада їх хоче чути?
Записала Віра ШПИЛЬОВА.
