А професіоналізм не в ціні?

У мирні (читай: довиборні) часи за оновленням компанії ретельно стежили ділові та галузеві ЗМІ. Воно й зрозуміло: на початку року до керівництва «Украгролізингом» прийшла молода команда менеджерів. Тоді всіх ще цікавила власне галузь і власне конкретні результати. Тривали конструктивні дискусії під час редакційних «круглих столів» про бачення особливостей та стратегій розвитку, у публікаціях наводилися думки різних учасників ринків — аграрного та промислового, адже фінансовий лізинг об’єднує собою агровиробництво і підприємства—виробників сільгосптехніки.

Фахові журналісти відмітили, як молода команда взялася наводити лад у компанії, почавши із загальної ревізії та установивши чіткий контроль за використанням поставленої на державні кошти техніки і поверненням лізингових платежів, заборгованих за минулі роки.

Ми цінуємо високий професіоналізм таких видань, як «Пропозиція», «Зерно», «Farmer», інформагентств Укрінформ, Інтерфакс, ПроАгро, ПроUA та інші, об’єктивність викладу і тон публікацій в яких не змінюється через політичні перипетії.

Уже в середині літа почав загострюватися виборчий вірусний процес. Дехто продемонстрував розворот на 180 градусів ще й через зміну власника. До менеджерів НАКу все ще продовжували звертатися за коментарями, але вплітали їх в емоційні опуси про «крах розрекламованої урядом програми підтримки аграрного сектору». Скажімо, запізнювалися обіцяні «Украгролізингу» додаткові кошти зі стабфонду — газетярі смакували на півшпальти: «Украгролизинг» оставили с носом». Кошти почали надходити — те саме видання прокоментувало: «Украгролизингу» капают деньги». Натомість про значний транш коштів скромно повідомили лише в сухому рядку новин. А коментарями топ-менеджера компанії у відповідях на запитання журналістів цієї ж газети взагалі зігнорували. Утім, цей текст можна прочитати на сайті «Украгролізингу».

Газеті довелося публічно вибачатися перед екс-головою правління «Украгролізингу» Василем Шпаком, котрого звинуватили у сумісництві як народного депутата і керівника компанії у той час, коли парламентарій до «Украгролізингу» вже не мав жодного стосунку.

Проте в таких моделях все одно знаходилося місце бодай для елементарної інформації про компанію. Її просто розбавляли порціями негативу та суб’єктивних емоцій. Для грамотного і вдумливого читача достатньо, щоби зробити правильний висновок. Адже принаймні видимість об’єктивності була дотримана. Приклади таких конструкцій, що їх практикувало, зокрема, й одне із центральних інформагентств, прес-служба зберігає в колекції для історії.

Осінні загострення і наближення вирішальних дат, вочевидь, змушують позбавлятися від залишків толерантності, якої досі опоненти ще намагалися дотримуватись. Актуальнішим стає жанр елементарного «зливу» компромату. Переважно — через інтернет-видання, там зручніше. Про думку і слово опонента тут вже й не згадують.

Через десяті руки знаходимо координати автора двох «викривальних» матеріалів, де згадується, зокрема, й «Украгролізинг» (до речі: телефонів редакції провідного інтернет-видання не існує в принципі, тож простим шукачам правди відповісти на випади авторів у цьому «демократичному» виданні практично неможливо). Шановний гнівно нарікає у публікації на закритість діяльності нашої компанії. Але на її цілком відкритий сайт зволив зайти тільки з нашої ініціативи вже після виходу публікацій. «А у мене і не було потреби звертатися за інформацією до вашої компанії», — заявляє необачно і поки що впевнено. З чого мусимо зробити логічний висновок: виходить, просто був забезпечений пакетом «компромату», котрий точно не передбачає іншої думки.

Не цурається журналіст і менторства у тексті, наприклад: «Це має бути аксіомою для голови правління НАКу: «Украгролізинг» створювався з єдиною метою — змусити працювати українських виробників сільгосптехніки. Хочете, щоб вона стала кращою? Замовляйте і вимагайте підвищення якості... А він знаменитий тим, що порушив принцип діяльності «Украгролізингу» — запропонував закуповувати обладнання не на вітчизняному ринку, а в японців та канадців». І далі по тексту — який, мовляв, поганий Кабінет Міністрів, що обіцяє держгарантії під іноземні інвестиції.

Доводиться вкотре повторювати і розжовувати фахівцю пера (але, вочевидь, не читання) вже масово розтиражовану інформацію про основну діяльність відкритої державної компанії. Про те, що з початку 2009 року «Украгролізинг» передав агровиробникам 644 одиниці сільськогосподарської техніки на 140,4 млн. грн. І все це — продукція лише вітчизняних підприємств, яка успішно працює у господарствах різних форм власності, приносить їм прибуток і дає змогу конкурувати на складному кризовому ринку. Адже основне завдання «Украгролізинг» вбачає найперше у сприянні виходу селянських господарств на рентабельність. 

При цьому компанія стежить за вчасними регулярними поверненнями планових лізингових платежів. Зокрема, з початку 2009 року їх надійшло 105,5 млн. грн. Ці кошти одразу знову спрямовуються на закупівлю сучасної техніки для селян. Адже вони дають можливість аграріям в умовах дефіциту обігових коштів, відсутності кредитних програм придбати недешеву техніку з невеликим першим внеском (10—15 відсотків загальної вартості), при сплаті упродовж п’яти—семи років 7 відсотків річних невідшкодованої вартості. Отож «Украгролізинг» забезпечує за абсолютно прозорими схемами своєрідний кругообіг грошей і техніки, вигідний і селянам, і виробникам вітчизняної техніки, і державі, в скарбницю якої повертаються лізингові платежі. 

Крім того, компанія отримала додаткові кошти зі стабілізаційного фонду, одразу розподіливши їх на закупівлю нової продукції з маркою 20 провідних українських підприємств. Зокрема, ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод», ВАТ «Харківський тракторний завод», ВАТ «Червона зірка», ТОВ ВП «Агро-Союз», ВАТ «Уманьфермаш», ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова», ВАТ «Брацлав», ТОВ «ВО Техна», ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» та інші. Загалом «Украгролізинг» співпрацює із майже 70 українськими заводами—виробниками сільгосптехніки та обладнання.

Мало того, після липневого виїзного засідання Кабміну в Дніпропетровській області за дорученням Прем’єр-міністра «Украгролізинг» принципово спрямовує свою підтримку виключно підприємствам, зорієнтованим на модернізацію своїх виробництв, на впровадження сучасних прогресивних енергоощадних, ресурсозберігаючих технологій. Це означає, що компанія зосереджена найперше на якісних показниках і є у цьому органічною частиною втілення єдиної технічної політики держави. Відтепер гроші держбюджету не викидаються на застарілу техніку, на підприємства, котрі не бажають оновлюватись і вдосконалюватися. Фінансовий лізинг став інструментом, що стимулює якісне оновлення виробництв. Про це теж неодноразово підкреслювалося публічно.

Хіба інтернет-автор не знав цього, так переймаючись якістю вітчизняної техніки? Чи просто не хотів знати? Принаймні, після почутих фактів його досі бадьорий голос затремтів, а згодом ображено вимкнувся. Вочевидь, відкрито дискутувати набагато важче, аніж редагувати висмоктані з пальця компромати.

А шкода. Бо завдяки «Украгролізингу» шановний міг би дізнатися глибше і про суть перспективних угод із закордонними інвесторами. Саме перспективних. Адже те, на що так гнівно спрямовує свої критичні стріли автор, це лише плани на майбутнє, що існують на паперах і у задумах спеціалістів, котрі прагнуть розвивати аграрний ринок. Спільні проекти в майбутньому покликані обслуговувати такі актуальні для України сектори, як спорудження дефіцитних елеваторів, забезпечення селян молоковозами та молокоприймальними комплексами. І завдяки початій у цьому напрямку роботі проведено моніторинг потреб галузі в подібному обладнанні, визначені принципові орієнтири, зокрема, на організацію обслуговуючих кооперативів, куди найперше має потрапити нове устаткування.

Крім того, йдеться про забезпечення бурякогалузі спеціальними комплексами, аби дати можливість обробляти ефективним обладнанням площі, відведені  під цукрові буряки, що їх заплановано вже наступного року збільшити вдвічі.

«Скільки коштує гарантія уряду?» — запитує у своїй публікації журналіст інтернет-видання. А почім нині професіоналізм? — продовжимо запитання ми. Навряд чи нехтування об’єктивними фактами і висмикування інформації додає професійності та поваги журналістові та виданню, яке він представляє.