Гарбузи восени лічать

Микола Коваленко мешкає на околиці Куйбишевого, а його город виходить до невеликої річки. У наших місцях це має неабияке значення, бо можна зробити копанку і в спеку порятувати городину. І Микола Андрійович не шкодує ні своїх рук, ні часу, аби все в нього буяло і радувало око. Ось узяти хоча б гарбузи. Латка, на якій вони посаджені, невеличка, а спробуй-но збери! І такі, що не кожен і підніме.

— Найбільші затягли по 45 кілограмів, я їх спеціально зважив, — ділиться городник-любитель. Він цікавиться чимось незвичним і листується з такими ж ентузіастами по всій Україні. З Чернігівської області йому надіслали по кілька насінин гарбузів-велетнів. І, як писали нові знайомі, кожен з оцих родоначальників городини може досягти від 40 до 200 кілограмів ваги. У таке навіть не повіриш, але ж за сьогорічної посухи і 45 кілограмів — чудовий результат.

І кукурудза в нього нівроку — качани в кілька разів більші від звичайних. А ще — чимала колекція томатів. Микола Андрійович щовесни висаджує 15 сортів високорослих помідорів, по 5 — 10 корінців, робить для них шпалеру, щоб добре розвивалися. І від того, як вони ростуть, квітують, а потім обдаровують смачними плодами, отримує велику втіху.

Таку ж насолоду дає й пасіка, бо бджілка — то справді Божа комашка: і розумна, і роботяща. Але з норовом — чужого може і вжалити, коли не сподобається його запах чи поводитиметься надто знервовано. А до господаря навіть тоді, коли немає взятку, ставиться приязно. Тому й меду вистачає і собі, і дітям з онуками.

Василь ПРОХОРОВИЧ.

Запорізька область.