У владних кабінетах цього намагаються не помічати
Хоча сезон цукроваріння завершується, солодкий пісок у магазинах заповзято не хоче дешевшати. Попри численні прогнози, що наприкінці року він упаде в ціні. Адже склади багатьох переробних підприємств під зав’язку забиті готовою продукцією. Але цукор, який подорожчав майже вдвічі ще влітку, у період консервування, продовжує шокувати ціною навіть у супермаркетах, де зазвичай громадяни розраховують отоваритися дешевше.
В окремих магазинах його вже пропонують по 9 гривень за кілограм, хоча собівартість виробництва 3,5—4 гривні, отже, цукру красна ціна — 6—6,5 гривні. До того ж в уряді, схоже, залишили ідею побороти ціну, викидаючи в торговельну мережу, як це було три-чотири місяці тому, дешевий пісок з Держрезерву.
Тим часом так звані «експерти ринку», схоже, не без сприяння зацікавлених декількох компаній, що контролюють більшу частину запасів цукру в країні, роздають прогнози. Буде, мовляв, і по 10, і по 15 гривень за кіло, і, ймовірно, навіть по 19. Ці потужні структури — для того, щоб їх перелічити, вистачить пальців двох рук — солодкий пісок продавати не поспішають. Тактика спекулянтів очевидна: створити штучний дефіцит і в такий спосіб накрутити ціни до позахмарних висот.
З історії відомо: раніше такі дії називали «саботажем». Нині, у час шалених ринкових відносин по-українськи, це, напевно, прийнятно. Їхня продукція — що хочуть з нею, те і роблять. Врешті-решт, національній асоціації цукровиків, яка насправді, схоже, відстоює інтереси цукрових воротил, з вікон своєї контори в центрі столиці — воно, звичайно, видніше. Тільки в мене запитання. Де тут держава, яка має захищати підвалини продовольчої безпеки? Яку роль відіграють контролюючі органи? І навіщо уряд компаніям — потужним виробникам цукру роздає пільговий газ? Щоб зробити їхню прибуткову діяльність ще прибутковішою? Може, час нашому міністрові агрополітики Ю. Мельнику, котрий отримав нещодавно з рук Президента за свої старання звання Героя України, навести лад у своєму відомстві, а не думати про велику політику?
А то виходить так. Цукровики валять на посередників і нарікають на недостатню увагу з боку держави. Продавці плачуть, що і так заробляють копійки. Держава сварить і торговців, і виробників. Крайніми, як завжди, залишаємося ми, покупці.
А у виграші... Одна з великих сільськогосподарських компаній, повідомляє Агентство промислових новин, «планує збільшити чистий прибуток у 2011 році в 5,5 разу порівняно з 2008 роком. При цьому прогнозоване зростання цін на цукор в 2010 році може позитивно позначитися на доходах компанії».
