Житель селища Млинова Григорій Атаманюк — пристрасний садівник, квітникар, мисливець, птахівник, рибовод, пасічник... У цього пенсіонера — понад десяток улюблених занять.
— У важкі повоєнні часи нашу родину багато в чому рятував садок — яблука, грушки, сливки, — каже Григорій Атаманюк. — А потім якось батько за одну ніч його вирубав, бо тодішня влада прийняла рішення платити податок за кожне дерево. І це в той час, коли навіть на хліб грошей не вистачало...
У рідному селі Босівка, що на Хмельниччині, Григорій почав експериментувати, як повернувся зі служби в армії, звідки привіз кілька теплолюбних пагінців, у тому числі й добре знаної «Ізабелли». Посадив їх біля плоту, ретельно доглядав, а через три роки виноград уже повністю заволік пліт. Почав давати (на подив бувалим садівникам) гарний врожай. Тепер у селі — багато виноградників.
Експериментує Григорій Степанович і нині, живучи у Млинові. Із десятків виноградних сортів обрав для розведення шість-сім найбільш живучих. Вирощує виноград за кримською (низькорослою) технологією за допомогою так званих шпалер — натягнутих дротів, по яких плетуться рослини, отримуючи вдосталь світла і тепла.
— Були роки, що з врожаю грон виготовляв більш як 500 літрів вина, — каже Григорій Атаманюк, — а тепер з нього чавлю сік для усієї родини.
Коли захопився квітами, то керувався двома принципами: красою і бізнесом. Спочатку розсаджував їх на клумбах для благоустрою садиби. А потім, у 90-х роках, як почався квітковий бум і до України стали завозити живі букети з Польщі, Голландії, подумав: а чому б і собі не зайнятися квітникарством? Григорій Степанович налагодив контакт з комбінатом «Квіти України», придбав якісний насіннєвий матеріал, збудував теплиці. І справа пішла — лілії, гвоздики, троянди були нарозхват.
І досі займався б вирощуванням квітів, — каже Григорій Атаманюк, — якби ціни на газ не повзли вгору, парники опалювати стало невигідно, тому й довелося переключитися на інший вид діяльності — овочівництво. Вирощую огірки, помідори. Клопоту чимало. З середини січня потрібно робити їхню закладку. А вона, я помітив, залежить від зодіакальних знаків.
Великого значення надає чоловік також якісному насінню. Воно хоч дороге, але гарантія схожості та врожайності стовідсоткова. Приміром, рік тому кожна зернина одного із сортів голландських огірків коштувала майже гривню. Але з цієї зернини врожай вимірювався не одним кілограмом.
— Колись мене полонило мисливство, — згадує Григорій Степанович. — Мав собак для полювання, ходив на лиса, дикого кабана. Але колись було на що полювати, бо про птахів і тварин дбали: у період між полюваннями їх підгодовували, створювали їм умови для розмноження. Ми, мисливці, до цих заходів також неодноразово залучалися. На жаль, нині інше ставлення до природи.
Зрештою, Григорій Степанович більше десятка років «полює» у себе вдома. Що тільки не розводив — фредок, норок, ондатр, песців, кролів, займався рибництвом і бджільництвом. Він працював викладачем у Млинівському технікумі ветеринарної медицини, був завучем цього навчального закладу, стояв біля витоків створеної на базі технікуму пасіки, яку нині небезпідставно вважають однією з найпродуктивніших і найкрасивіших в Україні. Отже, пройнявся усіма тонкощами ветеринарної справи. І це, зрештою, — ще одна запорука того, що у господарстві Григорія Атаманюка живність завжди гарно ведеться.
— Нині я завів незвичний для домашнього господарства вид птиці — перепілок, — каже спеціаліст-ветеринар. — Був у Києві на сільськогосподарській виставці, і тут свою справу зробив мій життєвий принцип — з порожніми руками не вертатися. В око впали перепілки. Придбав пару. Тепер ось маю ціле сімейство цих благородних птахів. Яйця від них, як відомо, напрочуд поживні. Добре смакують дворічній онучці Аліні, яка допомагає їх годувати. Так онука долучається до природи. І я не втомлююся їй повторювати: пошануй природу раз — і вона тебе десять раз пошанує.
На знімку: Григорій Атаманюк з онучкою Аліною господарює біля перепілок.
Фото  Євгена ЦИМБАЛЮКА.