Привільненський сільський голова Юрій Момотюк — із місцевих: народився у Привільному, що в Дубенському районі, а на місці нинішнього адмінприміщення сільради, як зізнався, було помешкання його прадіда.
— Можливо, саме тому потягнуло сюди? — жартую.
— Можливо, — прийняв жарт Юрій Вікторович. — А якщо серйозно, то я до обрання сільським головою працював учителем географії і біології, директором школи. Але зрозумів, що вичерпав себе на цих посадах, захотів спробувати зробити щось добре для села, тим паче що відчував у цьому підтримку громади.
Судячи з побаченого, молодому сільському голові, під опікою якого, крім Привільного, ще три села — Дубрівка, Черешнівка, Панталія, це вдалося, хоча на цій посаді він лише кілька років. До активу молодого керівника можна віднести відновлення роботи місцевого дитсадка «Бджілка», який не працював тринадцять років. Нині тут функціонує дві групи по двадцять п’ять малят кожна, а на черзі отримати місце у дитсадку ще двадцять дошкільнят. Воно й не дивно: батьки працюють хто в селі, хто в Дубно, а хто й у Рівне доїжджає, то не у всіх є бабусі чи дідусі, на яких можна було б залишити дітей.
— Перебування дитини обходиться батькам щодня лише у дві з половиною гривні, — кажуть виховательки, які теж доклали чимало зусиль, щоб малечі в дитсадку було затишно.
Та й малюки, яких ми саме застали за «творчістю» — робили аплікацію, кажуть, що за час карантину скучили один за одним, що їм тут дуже добре і весело. А діти, як відомо, ще не вміють кривити душею.
Юрій Момотюк пишається тим, що нарешті доведе до пуття місцевий Будинок культури, який один на всі чотири села. До речі, з 1964 року, відколи його побудували, заклад не ремонтували. Тож тут прогнила підлога, більше п’ятнадцяти років він не опалювався, а звідси і його жалюгідний вигляд. Але це вже в минулому.
— Бувають випадки, що потрібно провести схід села чи якийсь інший захід, — каже Привільненський сільський голова. — Та й молоді десь треба культурно проводити дозвілля, гурткам художньої самодіяльності працювати. То як же без клубу? Тому знайшли будівельників і ось самі бачите, як гарно стало всередині. Тепер візьмемося за зовнішнє облагородження закладу. До речі, встановили тут автономне електричне опалення — підрахували, що так економніше, ніж опалювали б від котельні.
За дитсадок і Будинок культури Юрій Момотюк узявся не випадково. Молодь поступово повертається в село, хоча дехто й досі доїжджає на роботу в ближні міста. Кажуть, купити житло у місті на їхню зарплату — нереально, так само дорого наймати квартиру, а в рідному селі виживати легше, бо ще можна тримати птицю, та й з клаптика землі якусь городину мати. Та й комфорт можна мати не гірший, ніж його мають городяни, бо всі села Привільненської сільської ради газифіковані, з водогонами.
— Проте на всі перетворення потрібні гроші. Де ви їх узяли? — запитую.
— На перше жовтня ми на десять відсотків перевиконали дохідну частину бюджету. Передусім завдяки місцевому бізнесу — на території сільради зареєстровано понад п’ятдесят приватних підприємців, працюють кілька потужних агроформувань. Влада йде їм назустріч (підприємцям-початківцям, які вирішили працювати у сфері побутового обслуговування населення, депутати сільради затверджують пільгові ставки єдиного податку. — Авт.), відтак можемо розраховувати і на їхню допомогу в розв’язанні проблем громади. Місцеві меценати допомагають школі, дитсадку, підтримують футбольну команду, — розповідає Юрій Момотюк. — На відновлення дитсадка використані кошти бюджету розвитку. Свого часу продали з аукціону чотири земельні ділянки і поповнили бюджет розвитку 700 тисячами гривень. Але ми не поспішаємо розпродувати землю — на деякий час навіть запровадили на це мораторій. Тож тепер вишукуємо інші джерела поповнення бюджету розвитку.
— Гроші — це важливо, без них нічого не зробиш, — долучається до розмови голова Дубенської районної ради Олександр Дехтярчук. — Але це лише один із ресурсів. Є й інший, найголовніший, — громада та її активність, зацікавленість у хороших змінах у своєму населеному пункті. Привільненська сільська рада якраз є однією із сільських рад району, де реалізуються на практиці інноваційні ідеї співпраці громади і влади.
Іншими словами, села підтримують свого молодого сільського голову в його прагненні навести порядок. Мені розповіли, як упорядковували сільське кладовище — зрізували старі дерева. Тоді Юрій Момотюк у робочому одязі працював нарівні з односельцями — вправно орудував бензопилою. До речі, і на своєму обійсті Юрій Вікторович дає лад: має сад із сорока яблунь та волоських горіхів, як і інші привільненці, вирощує садові суниці. Одне слово, господар у себе, господар і в селах сільради.
Щодо планів на майбутнє, то Ю. Момотюк розповів: у стадії розробки документація на будівництво у Привільному спортивного майданчика із штучним покриттям. Завдяки ж участі у різних грантах сільрада вже реконструювала шкільний стадіон, упорядкувала центральну вулицю в Привільному. А загалом за три роки тут реалізували чотири міні-проекти, зокрема, за принципом співфінансування з боку сільради, приватного бізнесу та районного бюджету спорудили спортивний майданчик у селі Панталія.
— Дуже болить мені погані дороги, — гірко зауважує Юрій Момотюк. — На їх будівництво у нас, звичайно ж, немає коштів, отож розраховуємо на допомогу області. Там пообіцяли включити їх ремонт та будівництво у план 2011—2012 років.
Привільненську громаду згуртовує святкування Днів села. На них найактивнішим вручають «Золоті колоски» за вагомий внесок у розвиток села.
— Ми це робимо для того, щоб люди відчули свою значущість і роль, яку вони відіграють у житті всієї громади, — каже Юрій Момотюк. — І дуже радий, що всі зрозуміли: якщо сидітимемо склавши руки, чекаючи, що за нас хтось вирішить наші проблеми, то нічого не досягнемо.
Рівненська область.